Розмір шрифту: +
2 minutes reading time (311 words)

Форсування Дніпра

 

 9 вересня 1943 року Ставка Верховного Головнокомандуючого видала директиву «Про швидке і рішуче форсування річок і нагородження особового складу військ за успішне форсування водних перешкод».

Форсування Дніпра є яскравим прикладом героїзму радянських військ. Солдати, використовуючи щонайменшу можливість до переправи, перетинали річку на будь-якому плавзасобі, що тримається на воді, під жорстоким вогнем фашистських військ терплячи важкі втрати.

Незважаючи на те, що всі  місця переправи були в руках радянської армії, втрати з її боку були справді колосальні — на початок жовтня місяця більшість дивізій зберегли лише 25-30 % кількості особового складу і озброєння.

Битва за Дніпро стала і одною з самих кровопролитних — за різними оцінками, кількість втрат з обох боків (з урахуванням убитих і поранених) становила від 1,7 млн. до 2,7 млн.

Можна стверджувати, що проблема битви за Дніпро ще далеко не вирішена і навряд чи буде вирішена в найближчий час, поки не буде вирішено проблему забудови на місцях боїв. Адже власників нинішніх маєтків можна вважати спадкоємцями тих генералів, які в 1943 р. загубили сотні тисяч життів солдат.

І не треба думати, що ці генерали були бездарами, адже вивчали одну військову науку і не потрапили під машину репресій  1937 р. Ні, вони просто виконували наказ. Наказ, якомога більше загубити українців. Саме так, адже діяльність польових військкоматів активізувалася саме з входом радянської армії на терени України і продовжувалася на Правобережжі. Всім відома загальна нелюбов Жукова та Ватутіна до українців. Їх злочин подвоюється, якщо брати до уваги те, що в армію призивалися діти, які ще не мали власних дітей.

Важливим чинником колосальних втрат були і тактичні прорахунки, як, наприклад, форсування Дніпра з ходу без належної підготовки і відставання інженерних сил забезпечення та артилерії, а також прив’язка взяття того чи іншого міста до якихось круглих дат.

 Питання битви за Дніпро буде відкритим, поки не буде ідентифіковано і захоронено  останнього солдата.

Прикро, що іменами таких генералів ще й досі названі вулиці в багатьох містах України.

Бояришник(глід)
Життя - що це?
 

Коментарі

Немає створених коментарів. Будь першим хто залишить коментар.
Вже зарегистрированны? Увійти на сайт
Вівторок, 05 листопада 2024

0
репостів
0
репостів