Ми продовжуємо публікувати матеріали про старшин армії УНР, які причетні до подій в Шепетівці в часи Української революції 1917-1921 рр. Сьогодні ми подаємо життєпис одного з найкращих старшин формації Січових Стрільців Андрія Домарадського, який приймав участь в оборонних (квітень 1919 р.) та наступальних (серпень 1919 р.) бойових операціях армії УНР в районі Шепетівки.

У ніч на 19 серпня 1942 року бійці Поліської Січі провели успішну Шепетівську диверсійну військову операцію проти гітлерівців. Захопили припаси та визволили бранців.

В ці дні Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, вшановує подвиг ветеранів, а також жертв війни. Заслуговують на пам’ять й ті, хто постраждав під час окупації і бойових дій, що прокотилися через їхні міста і села.

По кількості переглядів ми бачимо, що вам дуже сподобались 50 цікавих фактів та історій Шепетівки, які підготував Музей пропаганди за спогадами Сінькова Миколи Петровича. Тому працівники музею підготували ще 32 цікавинки, тепер за спогадами Лукашенка Олександра Леонідовича 1940 р.н.

Музей пропаганди підготував перелік цікавих фактів та історій Шепетівки. Склали їх за спогадами ветерана Другої світової війни, шепетівчанина, випускника шепетівської школи №3, Сінькова Миколи Петровича, 1923 р.н. Ми впевнені, що хоч один та ви не знаєте ;-)

Марко Данилович Безручко – генерал-хорунжий армії УНР, голова штабу Корпусу Січових Січових Стрільців, начальник штабу Армії. Його життєвий шлях тісно пов’язаний з Шепетівкою. Саме завдяки вмілим тактичним плануванням оборони Шепетівського залізничного вузла у квітні 1919 року Марко Безручко зажив слави видатного тактика військового мистецтва.

81 рік тому, а саме 3 квітня 1940 року, розпочалася одна із найбільших польських трагедій ХХ століття під назвою «Катинський розстріл». У Смоленській, Тверській та Харківській областях протягом квітня-травня того року за наказом радянського керівництва без суду поетапно були страчені понад 20 тисяч кадрових та мобілізованих офіцерів польської армії.

Працюючи з усною історією ми натрапили на цікавий спогад, який розповідає історію одного будинку в нашому місті. Цей спогад далекий від політики, але у ньому простежуються звичні для тих часів речі і методи тогочасної системи... А також в ньому і про людяність, якій завжди було місце, незважаючи ні на які обставини…

Серед еспонатів нашого краєзнавчого відділу є такий, що відразу привертає увагу відвідувачів своєю дивною конструкцією. Це пристрій для виготовлення маци (XX ст.), який передала до нашого музею Мельц Алла Семенівна у 1999 році. Що це за пристрій, як і коли його використовували? Почнемо з історії та традицій.

Історія розвитку благодійності в Україні сягає своїм корінням ще давньоруського періоду. Відтоді опіка про бідних, утримання спеціальних будинків для нужденних, будівництво храмів і монастирів стало чи не найпершим обов’язком представників князівських династій і шляхетських родів на українських землях.