Чому нам, шепетівчанам, потрібно звернути увагу на цього чоловіка? Справа в тому, що Сава Мусійович, як командир 3-гот полку Січових Стрільців брав активну участь в обороні шепетівського залізничного вузла, провів низку успішних бойових операцій проти більшовицьких військ на околицях Шепетівки і Судилкова, в результаті яких було знищено сотні солдатів радянських бійців і навіть їх командира полку. Але про цей епізод згодом.
Народився С. Піщаленко 4 грудня 1888 року в Київській губернії. Батьки його за станом були міщанами. У 1909 році закінчив Чугуївське військове училище після чого у званні підпоручик ніс службу у 43-у піхотному Охотському полку у м. Луцьк. У складі цього полку С. Піщаленко брав участь у Першій світовій війні під час якої був підвищений до звання капітан.
У липні 1918 року він проходить службу в Сердюцькій дивізії, яка була створена урядом гетьмана Павла Скоропадського. В цей час С. Піщаленка було підвищено до звання старшини та призначено помічником командира 3-го Сердюцького полку.
В листопаді 1918 році вибухає протигетьманське повстання під проводом Директорії, на сторону якої переходить Сердюцька дивізія. Згодом, з її залишків був створений 3-й і 4-й полки Січових Стрільців. Командувати 3-м полком Січових Стрільців було призначено Саву Піщаленка.
Наприкінці січня він зі своїм полком перебував в Києві. 12-13 лютого 1919 р. приймав участь в боях з більшовиками в районі Крюківщина-Боярка. Нажаль в цих боях полк втратив понад 500 стрільців вбитими, пораненими, полоненими. Наприкінці лютого полк веде бої в районі Коростеня, Олевська і Мозира. Згодом їх перекидають в тил в район Проскурова і Старокостянтинова.
В березні-квітні 1919 року 3-й полк на чолі з С. Піщаленком разом з іншими полками приймав участь бойових операціях в районі Бердичів-Шепетівка. Про них ми розповімо детальніше.
В березні 1919 року 3-й полк Січових Стрільців приймав участь в боях за Бердичів. 20 березня відбуваються бої на станції Гордіївка. Курінь 3-го полку на чолі з с. Піщаленком не дочекавшись підмоги відступають на лінію Колодяжне-Новий Миропіль. 21 березня більшовики атакували позиції 3-го полку, але були відкинуті сильним вогнем. Перейшовши в контрнаступ, січовики при підтримці бронепотягів «Січовий» і «Гетьман Дорошенко» здобув станцію Печанівку.
Надвечір 22 березня 3-й полк вийшов на лінію Волосове-Чуднів. На наступний день, полк, долаючи сильний опір більшовиків і їхнього бронепотягу «Гром», оволодів ст. Демчин.
24 березня корпус СС атакував Бердичів, однак наступ не вдався, 3-й полк втратив 100 стрільців і 20 старшин. Наступ було повторено 26 березня, і Бердичів було захоплено, але невдовзі під наступом більшовиків, його було залишено. 3-й полк мав ще більші втрати, він був відкинутий до ст. Демчин. Наступ корпусу, що відбувся 29 березня також був невдалий. 1 квітня корпус відступив на річку Хомору. Бої перемістилися в район станції Шепетівка.
В цей час 3-й полк С. Піщаленка перебував на станції Полонне. 7 квітня 1919 р. більшовики атакували резерв 3-го полку на ст. Полонне. Втім, завдяки бронепотягу, резерв відкинув ворога на південь, після чого полк дістав наказ відійти до м. Судилків.
12 квітня 1919 р., зранку, ворог, підтриманий гарматами й бронепотягами розпочав наступ по всьому фронті. На фронті 3-го полку Січових Стрільців більшовики свій наступ тільки демонстрували і до рішучих дій не дійшло. На наступний день, зранку, ворожі 5-й і 14-й полки атакували 3-й полк січовиків. Останній, не розгубившись, рішучою контратакою розбив радянські полки. В цьому бою ворог залишив на полі бою близько 200 трупів, серед яких був командир 5-го більшовицького полку. Багато солдатів та офіцерів ворога потрапило в полон.
18 квітня 1919 р. 3-й полк січовиків нічною атакою майже повністю знищив 2-у Радянську бригаду та здобув станції Травлин і Хролин. При чому під час атаки на сторону стрільців перейшов Миргородський курінь 14-го радянського полку. В наслідок бою стрільці взяли в полон близько сотні солдатів ворога, захоплено три гармати й кілька кулеметів. Переслідуючи залишки 2-ї радянської бригади бійці 3-го полку Січових Стрільців оволоділи Ничпалами (зараз Поляна Шепетівського району). На наступний день 3-й полк СС, не чекаючи наказу, продовжив наступ і ввечері оволодів м. Полонне.
21 квітня 1919 р. полк під командуванням С. Піщаленка після кількох сутичок захопив с. Дертку. Згодом, під час бою між Дерткою й Мирополем, січовиками було захоплено більшовицький бронепотяг «Товарищ Ворошилов». Розвиваючи свій наступ 3-й полк захопив станцію Миропіль, яку він утримував до 26 квітня. В цей день під натиском більшовицьких підрозділів січовики змушені були відступити на лінію Білокриниччя – Хролин.
На початку травня головні бої точилися за станцію Шепетівка, що як залізничний вузол мала стратегічне значення. Через більшовицьку перевагу, корпус Січових Стрільців з великими втратами змушений був відступити.
Пізніше 3-й полк знаходився на лініях Хорол-Бродово-Черняхів. До 15 травня Корпус СС ніякої активності не проявляв. Згодом, під натиском більшовиків Корпус змушений був відступити на лінію Шумськ-Мости-Мизоч, а вже наступного місяця полки брали активну участь у невдалому наступі на Проскурів і Старокостянтинів.
10 липня Корпус Січових Стрільців був розгорнутий у дві дивізії. 3-й Січовий полк був одним з найкращих в усій українській армії 1919 р. Саме цей полк поряд з 4-м описує в своїй повісті "Як гартувалася сталь" Микола Островський.
16 серпня 1919 року полк С. Піщаленка знову в Шепетівці. Згодом, він приймав участь в боях за Новоград-Волинський, втім після невдалих боїв за Коростень відступає в район Шепетівки, де перебував до середини жовтня 1919 р. З цього часу про Саву Піщаленка не має ніяких відомостей. Втім є припущення, що він помер від тифу. За іншими даними — перейшов на бік Збройних Сил Півдня Росії.
Науковий співробітник Музею пропаганди Олександр Лукашук
