російськоукраїнська війна

22 липня 2026 року Крупецька сільська територіальна громада Шепетівського району провела в останню земну дорогу свого земляка — воїна Василя Анатолійовича Климчука, який мужньо загинув, захищаючи свободу та незалежність України.

Трагічна звістка знову сколихнула Судилківську сільську територіальну громаду. У російсько-українській війні під час виконання бойового завдання загинув житель села Білокриниччя, молодший сержант Василь Юрійович Мельник (2000 року народження).

21 липня 2026 року Білогірська громада Шепетівського району провела в останню земну дорогу свого земляка — молодого офіцера, командира механізованого взводу лейтенанта Богдана Михайловича Ткачука з позивним «Мармур». Герой загинув на Донеччині ще влітку 2024 року, проте довгі два роки вважався зниклим безвісти.

Хмельницька обласна військова адміністрація внесла суттєві зміни до регіональних критеріїв, за якими підприємства, установи та організації отримують статус критично важливих для функціонування економіки. Це дає їм право здійснювати бронювання своїх працівників від мобілізації. Нові правила стосуються заробітних плат, кількості штату, річного доходу та конкретних галузевих показників.

Білогірська громада Шепетівського району проведена в останню земну дорогу свого земляка — навідника десантно-штурмового відділення Василя Євгеновича Гулька. Воїн став на захист країни з перших днів повномасштабного вторгнення й загинув на початку 2025 року на Донеччині. Довгі місяці родина жила надією на диво, яка остаточно згасла лише цього липня після офіційного підтвердження.

Улашанівська сільська громада Шепетівського району провела в останню земну дорогу свого земляка, вірного сина України, мужнього воїна — солдата Василя Миколайовича Мазура. Захисник загинув ще на початку 2024 року під час важких боїв на Донеччині, проте довгі місяці вважався зниклим безвісти. Лише цього літа Герой назавжди повернувся до рідного дому «на щиті».

Славутська громада знову поринула у глибоку жалобу. Земляки провели в останню земну дорогу свого рідного сина — мужнього Захисника України, старшину Олександра Миколайовича Столяра. Воїн загинув наприкінці 2024 року під час виконання складного бойового завдання, проте понад 19 місяців родина жила надією, яка остаточно згасла лише цього літа.

Ганнопільська громада Шепетівського району провела в останню земну дорогу свого земляка, військовослужбовця Державної прикордонної служби України Сергія Васильовича Пархомчука. Чоловік став на захист країни влітку 2024 року, проте під час служби підірвав здоров'я і після важкої хвороби його серце зупинилося 16 липня 2026 року.

Полонська громада Шепетівського району провела в останню земну дорогу свого земляка, мужнього оборонця України, старшого солдата Олега Євгеновича Бурча. Життя 49-річного захисника обірвалося весною 2025 року під час боїв на Донеччині. Лише через рік із лишком після трагічної загибелі Герой повернувся додому «на щиті» для вічного спочинку.

15 липня 2026 року Понінківська громада у глибокій скорботі та з невимовною вдячністю провела в останню земну дорогу свого земляка — мужнього Захисника України, солдата Руслана Михайловича Власюка. Життя 37-річного воїна обірвалося ще на початку 2024 року на Донеччині, проте понад два роки родина жила в гнітючій невідомості, сподіваючись на диво.