Шлях офіцера та непохитний «Мармур»
Богдан Ткачук свідомо обрав професію захисника Батьківщини. Він закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та проходив службу за контрактом у лавах Збройних Сил України.
У віці 21 року молодий лейтенант уже командував 3-м механізованим взводом, несучи повну відповідальність за життя та безпеку своїх підлеглих побратимів. За стійкість та безапеляційну мужність воїн отримав позивний «Мармур».
Фатальний липень 2024 року та два роки очікувань
Свій останній бій офіцер прийняв 30 липня 2024 року під час виконання складного бойового завдання поблизу населеного пункту Желанне Покровського району Донецької області. З того фатального дня зв'язок із командиром взводу обірвався.
Протягом двох виснажливих років родина та близькі жили у важкій невідомості між надією і розпачем. Лише у липні 2026 року за результатами процесуальних дій та експертиз загибель воїна було підтверджено офіційно.
Повернення «на щиті» до рідного Квітневого
У вівторок, 21 липня 2026 року, траурний кортеж із тілом полеглого лейтенанта прибув до Білогірської громади. Мешканці краю, схиливши голови та ставши навколішки вздовж дороги, утворили живий коридор шани з квітами та державними прапорами.
Поховали Богдана Ткачука з усіма військовими та релігійними почестями на кладовищі у його рідному селі Квітневе під звуки Державного Гімну України та прощальні залпи салюту.
«Тримати свою ділянку фронту так, як тримає мармурова колона склепіння — непохитно, до останнього подиху. Саме таким був лейтенант Богдан Ткачук. Йому назавжди залишиться 21 рік... Висловлюємо найщиріші співчуття рідним і близьким Героя. Уся громада в глибокій скорботі разом із вами. Вічна пам'ять і слава воїну!» — висловили співчуття в Білогірській селищній раді.
