вірші

23 червня цього року в бібліотеці ім. М.Коцюбинського відбулося чергове засідання: презентація збірки патріотичних віршів Віри Кухарук «Моїй душі відтяли крила». Це десята збірка авторки. Віра Василівна є автором збірок “Промінь надії” (2011), “Таїнство воскресіння” (2012), “Осіння симфонія” (2012), “Черемхова  заметіль” (2013), віршів для дітей «Два сонечка» (2013), «Наш рід, немов кулак міцний» (2013), збірки сонетів «Годинник вистукує» (2014), «Забытая мелодия» (2015), «Спомин про Афганістан» (2015).

Два покоління – дві війни,
За Батьківщину гинули сини.
Союз Радянський воював тоді,
Сьогодні – Україна у біді.
Віра Кухарук

Таку назву мала творча зустріч членів літературно-мистецької студії «Доля», яка відбулася 2 квітня в читальній залі бібліотеки ім. М.Коцюбинського.

Березень місяць багатий на гарні події. Так, 9 березня святкували день народження Тараса Шевченка, Великого Кобзаря, чиє слово нам сьогодні близьке і зрозуміле, як ніколи. 19 березня було ще одне свято - День народження славної української поетеси Ліни Костенко, якій виповнилося 85 років. Пригадайте її слова:"Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі..."

Наприкінці минулого року п’ять наших авторів-членів Шепетівської літературно-мистецької студії «Доля», а саме: Леонід Жмурко, Олена Іськова, Сергій Доскач, Геннадій Сівак, Віра Кухарук, взяли участь у проекті «Захисникам України від поетичної сотні», який об’явив благодійний фонд «ДОЛЬЧЕ ВІТА» (президент Фонду Степан Жук) і їх твори увійшли до електронної версії книги «Воїнам світла». Нині її прочитали понад 15 тисяч інтернет-користувачів.

13 березня цього року в дні Шевченківських святкувань, в міському  Будинку культури відбулася презентація нового збірника прози, поезій і пісень «Я серцем ненароком відболю», інтернет-проект газети «Гарний настрій», місто Рівне. Щодо назви збірки, її теж вибирали на конкурсній основі і найбільше голосів отримав Віктор Остроух з Дніпропетровської області.

Відомий психолог філософ Юнг якось висловився про те, що світ висить на тонкій ниточці людської психіки… Що гарантує йому самозбереження і розвиток? Складність і вичурна, багатогранна, многолика гамма переживань і відчуттів. Так, вона має бути присутня і властива художнику, митцю… Таку творчість можна порівняти з незбагненною гарною чудернацькою квіткою… таємничою і трохи холодною, не кожному зрозумілі такі творіння. А є творчість, яку можна порівняти з милими, дорогими, доступними кожному серцю, ромашкою і волошкою, які не менше прекрасні. Така творчість, як і вони, підкупає доступністю, пронизливою щирістю, теплотою. Саме так я розцінюю поезії молодої поетеси Олени Ладнік.  Читаючи її вірші, розумієш, що світ не з’їхав з глузду, він продовжує базуватися на вічних цінностях, без двоякої моралі. Кохання, вірність, дружба, щастя материнства, патріотизм, здоровий глузд і незаймана щирість – ось основні риси творчості Олени Ладнік, яку представляю сьогодні. Якось тепло і затишно стає на душі від віршів цієї Родзинки. Саме так називався конкурс Краси, який перемогла вона серед багатьох претенденток-шепетівчанок не лише завдяки красі, а й завдяки розуму і чудовим людським і професійним якостям. З того часу і спостерігаю за цією Родзинкою, з задоволенням представляю її вам.

Цього разу засідання літературно-мистецької студії «Доля» відбулося 11 листопада в АРТ-кафе «Хвилинка». Розпочали засідання з привітання господаря АРТ-кафе, самобутнього художника Володимира Мирончука з персональною виставкою, яка діє в музеї ім. М.Островського. Переглянули фотоальбом його картин.

Вимивають дощі закіптявлені рани Майдану,
Та чи зможуть відмити просякнутий кров’ю асфальт?
Хто життям заплатив, щоб отримати волю жадану,
Залишився у серці, та зник із запроданих шпальт.
Наша воля ще марить, не може піднятися з ліжка,
Їй далася взнаки з водометів полита зима.
Кажуть в пекло йде шлях, а до раю вузенька доріжка,
Тож найкращих до бою покликала знову сурма.
Ну а решта мовчить, бо не знають, що треба казати
( із верхів не дали однозначний для цього указ).
Кого славити? Волю? А раптом прийдуть федерати,
То за довгий язик розплатитись прийдеться не раз.
Та й зручніше просидіти нишком у теплій квартирі
(Сотні років покори наклали кайдани раба.)
З України летіли лелеки спокійно у вирій,
Повертатися стали— кричить двоголовий з герба.
І злетіли за хмари питати поради у Бога,
Чи летіти назад, чи мостити для діток гніздо?
І Господь відповів «В Україну прийде перемога,
Коли змиють дощі із асфальту кроваве бордо,
Коли стануть народом, не будуть покірно мовчати,
Коли рабські кайдани нарешті впадуть із душі.
Стане мирно на вік. Тільки пісня небесна качати
Буде докором тим, хто продав рідний край за гроші.»
Олена Іськова