Світ висить на тонкій ниточці

Cаме з цих слів провідного спеціаліста відділу у справах сім’ї та молоді міськвиконкому, члена літературно-мистецької студії «Доля» Алли Гайдай третього лютого цього року розпочалася презентація творчості молодої поетеси Олени Поліщук-Ладнік в бібліотеці ім. М.Коцюбинського.

Авторка довго не наважувалася винести на широкий загал свої вірші і все відкладала зустріч зі студійцями. Нарешті з’явився привід для зустрічі – Олена власним коштом видала збірочку «Как рождаются стихи». Цікавинка цієї книги полягає в тому, що вона поєднує в собі душевні життєві історії, інтернет листування та поетичні стрічки. Книга може бути цікавою для молодого покоління, яке «живе» в інтернеті, тому що написана в новому, сучасному форматі, як діалог із звичайними користувачами інтернет-форуму.

Сьогодні інтернет набув широкого поширення завдяки доступу до всесвітньої мережі.

Зайдіть на Фейсбук чи «Вконтакте» і зверніть увагу, як останнім часом молодь Шепетівщини бере активну участь у обговореннях на форумахі сайтах культурної, а особливо політичної проблематики. Та навіть здійснює банальні покупки через інтернет.

А скільки спільнот маємо на сьогодні на цих сайтах!... Не перерахувати…

Від усіх інших попередніх поколінь цих хлопців і дівчат відрізняє те, що вони з дитинства знайомі з цифровими технологіями і не уявляють без них свого життя.

Молоді люди сьогодні можуть бути членами дискусійних груп  і приймати активну участь в обговоренні різноманітних питань; створювати власні веб-сайти, мультимедійні проекти, а також створювати різноманітні проекти від власних до політичних. Ми можемо сміливо говорити про комп'ютерну культуру, яка заохочує молодь брати активну участь у виробленні культурних наробок, створенні власних культурних форм.

Тому нічого дивного, що саме на жіночому сайті Кидстафф Олена розмістила об’яву: «Вірші на замовлення».

Хочу додати, що таке могла зробити тільки молода людина, тому що ми, старше покоління, до такого просто не могли б додуматися. Звичайно, і ми пишемо багато віршів на замовлення рідним, друзям, але зробити з цього щось на кшталт бізнесу – ще ніхто зі студійців не додумався.

Хоча, звичайно, Олена, як і ми,  розміщує вірші на професійних сайтах, наприклад стихи.ру. Саме там я з нею вперше познайомилася.

От одиночества спасенье интернет
В нем нет дверей,запретов тоже нет.
В нем так легко и все в нем так умны,
вниманием людей окружены.

там все иначе, жизнь совсем другая-
пиши там все, что только пожелаешь.
Быть может в тишине ночной тиши
Придет ответ израненной души.

А ось вірш про прихід весни:

Весна! Ура! Весна!
Цветы... Опять цветы!
Опять мне не до сна!
Сбываются мечты!

Радостью накроет как волной-
Я наслаждаюсь щебетаньем птиц
Весною миру сердце ты открой-
Пусть переполнит счастье, без границ!!!
Какая красотища!!! Оглянись...
Из жизни выбрось горести, ненастья!
И всем чертям назло- ты улыбнись!
И душу открывай скорей для счастья!!!

І звичайно багато віршів присвячених коханому чоловікові.

Подарував мені крила,
Показав як літати,
Я душу відкрила,
Змогла покохати.

А ще донечці:

Самая хорошая, нежная, лучистая,
милая, ранимая, как слезинка чистая,
за тебя, Катюшенька, помолюсь я ноченькой,
спасибо тебе Господи, что послал мне доченьку.
Ты моя кровиночка, ты мой лучик света,
когда ты улыбаешься-смеётся вся планета.

Синочку:

Сынишка маленький в кроватке,
По детски ты еще сопишь,
Когда ты спишь, ты самый сладкий,
ты самый дорогой малыш.

Мамі:

Мама, как же ты была права,
Мама, как тебя мне не хватает,
Вспоминаю все твои слова,
Больно очень, только Бог все знает

Вірш «Молитва» не потребує коментарів:

Господи помоги всем нуждающимся...
За веру, надежду цепляющимся...
Безнадежно-больным помоги...
От адских мук боли их береги!

У молодої жінки вразлива душа і серце болить не тільки за обездолених людей, а навіть тварин, яких покинули напризволяще.

Старый пес, грустный взгляд, одинокий...
А в дремучем лесу ни души,
Поступили с ним люди жестоко,
Он отчаявшись просто лежит

Олена не стоїть осторонь проблемних питань нашого сьогодення. Болить серце в молодої жінки за тих, хто проливав кров на Майдані і гине на війні, захищаючи країну від ворога.

Герої кров за Україну ллють,
А беркут смачно у лице плюють,
Чомусь безсовісно спотворює події,
Колись така рідненька нам Росія...
А все не так, як кажуть на екранах,
Народ наш гине у крові і ранах,
За те щоб ми майбутне гідне мали-
Десятки, сотні вже життя віддали!!!

Авторка не проходить осторонь соціальних проблем про що свідчать її вірші «Аборту - нет!» і «Наркоману».

Я не могу тебя спасти.
 Пожалуйста, меня прости,
 Но выбрал ты дорогу в ад,
 Хотя и сам тому не рад.
 Винишь друзей, винишь судьбу
 И игнорируешь табу.
  Ведь силы нет промолвить "стоп",
 А жизни бешеный галоп
 Несет туда, где нету рая.
 И ты спокойно умирая,
 Лежишь на дне, на самом дне.

Ще довго не відпускали студійці і читачі молоду поетесу (до речі, свій перший вірш Олена написала в шість років!) і просили прочитати вірші ще і ще. Щирі, прості, зрозумілі широкому загалу вірші не залишили нікого байдужими.

Не плачьте зря,
подумайте о том-
что этот день
мы больше не вернем!
как жаль тех дней-
что прожили в пустую,
жизнь черно-белую,
как будто в холостую...
Не ждите, что раскрасит жизнь вам кто-то,
Проходят годы в ожидании чего-то!
Скорее люди доставайте краски!!!
Скорей срывайте боли, грусти маски.
На полную живите и любите!
Из ярких красок жизнь свою творите!!