Моїй душі відтяли крила

Остання збірка - підсумок роботи самобутньої поетеси за 2014 рік і січень-квітень 2015 року. Вона складається з кількох розділів-циклів: «Вкраїна в полум’ї війни»,  «Живи, Надіє», «Русская весна», «Небесна сотня», «Роздерли Україну на шматки». В останній розділ включені вірші, які написані за часів Кучми та Януковича і носять бунтівливий характер.

Ще ніколи українці не терпіли стільки принижень. Ніколи стільки брехні не виливали на нас наші сусіди і так звані «брати». А скільки зрадників виявилося всередині країни!..

Моїй душі відтяли крила…
І серце рве лукава зрада,
Вже на колінах скніє правда,
А душу придавила брила

Брехні страшної… Знову дзвони
Голосять над величним містом.
Прости нас, Господи, ми грішні,
Смиренно б’єм тобі поклони.

Та чи повернуть людям віру?
Чи житимуть Закони Божі?
Чи стануть правди на сторожі
Святі отці? Чи знову звіру

Неситому під ноги кинуть
Христа учення… Божа Мати,
Не дай країну розірвати!
Хай в небеса молитви линуть!
Віра Кухарук

Не справдилися надії українців на краще життя, немає віри у ті обіцянки, про які не один рік розповідають з високих трибун. Гордий, щедрий і добрий народ України заслуговує на кращу долю.

Ми жили вільні і щасливі,
Нікому зла не причиняли.
Шукали все слова правдиві,
Потік брехні не зупиняли.

Боялись взяти гріх на душу?
З близьким сусідом посваритись?
З чим у майбутнє  світле рушим?
Чи з «братом» будемо миритись?

Це брат?... нарешті всі прозріли.
Вже душу випікає зрада.
Від розпачу аж посіріли.
Вдивляємося: де ж та правда?

Принижені… наш дух банкрутять,
І смута поміж нас блукає.
Мораль людську так перекрутять,
Що твердь земна з під ніг втікає.
Віра Кухарук

Душапереповнена болісними почуттями і душевним болем за долю Вкраїни. Є й інші настрої – розчарування від реформ, про які говорять більш як чверть століття. Сьогодні вони призвели до зубожіння всього населення колись могутньої і багатої країни. Глибина бідності досягла небачених розмірів. Нелегка доля і важка праця, мізерна заробітна плата і реальна бідність – це все, що за роки незалежності «нажили» прості українці.

Тоскно так на душі, коли бачиш обвуглене листя,
Обгорілі дерева й зруйновані житла людей.
Ще учора господаря гордість - охайне обістя,
А сьогодні- це царство розбитих дзеркал і щербатих тіней.

Нині все у диму – від зорі і кривавих світанків,
До німого від жаху святкового теплого дня.
Дикі танці людей з автоматами й ревище танків,
Перелякане геть і забуте всіма цуценя.

Це війна для всіх тих, хто себе захистити не в змозі,
Хто хотів тихо жити й ростити для хліба жита.
Хто голодний бреде сам один по розбитій дорозі,
В кого біль у душі і кого від утоми хита.

А брехня, наче мед, безперервним потоком з екранів,
І молитва до Бога, щоб біди відвів від дітей.
Скільки ще годувати неситих вождів з різних кланів,
Скільки ще нам потрібно синочків-героїв смертей?

Знову терпне душа, коли бачиш розстріляне небо.
Допікають думки - доки нести Вкраїні цей хрест?
Бог нам вибір дає – чи змиритися й жити ганебно,
Чи синам українським відстояти матінки честь.
Віра Кухарук

Душа поета, наче лакмусовий папірець, який реагує на людську байдужість, підлість, зраду.

Ми грішні… Думи замерзають
Від зради,  що живе повсюди.
До правди поверніться, люди!
Надії  на добро  щезають…

Блукає поміж люду смута,
Злоба від радості танцює.
На місці правдонька тупцює,
Роз’їла дух брехні отрута.

Мораль людська? Її забули.
Зневажена, вже дні рахує.
Чи бідних  нас  Господь  почує?
Ой,  скільки ж горя ми  сьорбнули!..

Чи розіб’ємо кригу в душах?
Чи милосердя  не розгублять?
Чи простодушних  приголублять?
Чи яд брехні знайдемо в чашах?

Благаю, люди, правді вірте!
Вона не вмре, хоч розпинають.
Бо люди правдоньку пізнають,
На попіл час її не зітре.
Віра Кухарук

Старе гасло пересічного українця «Моя хата скраю» та загальна хибна думка: «А що ми можемо зробити?» призвели до біди. Страшна розплата за нашу байдужість… Майдан, війна на Донбасі… Тисячі смертей ні в чому невинних молодих людей. Гинуть найкращі.

Облесливим не вір братів словам.
Бо то слова не брата, швидше - ката.
За що, народе мій, страшна розплата?
За те, що українською співав?

Ця істина відома і проста:
Іудині слова й гроша не варті.
Потрібно рубежів стоять на варті,
Інакше згинуть села і міста.

Війни червоне полум’я горить,
Розносить по країні диким вітром.
Ворожістю вже тхне саме повітря,
І зрадою… злий ворог в край спішить.

То ж станемо на захист рубежів!
І не дамо «братам» руки відтяти.
Волає до спільнот Вкраїна-мати:
Не дайте, люди, погубить синів!
Віра Кухарук

У кожному вірші переживання і страждання через тяжкі втрати у війні на Сході.

Як прикро, що не станемо братами
З тобою знову, мій російський брате.
Ти  прірву вирив власними руками,
Щоб  Україну-неньку  розірвати.

Непрошеним прийшов у дім  сьогодні,
Нам  свою правду  хочеш нав’язати?
Ти світ штовхаєш просто до безодні…
Щоб Третю світову знов розв’язати?

Свої права я буду захищати!
Ніколи не поставиш на коліна.
Вбиватимеш… Я буду воскресати!
Хай  лишиться  мене лиш крапелина.

Я з тої крапелиночки воскресну,
І проросту  в  світ новий крізь каміння.
Надії білим птахом ввись крізь весну!
Хай буде вільним нове покоління!
Віра Кухарук

Сьогодні єдина наша надія на Бога. Але ми теж мусимо щось робити, а не сидіти, склавши руки. Майдан, а згодом війна на Сході, змінила людей. Рівень патріотизму сягнув  свого апогею.

Молюся, прагну миру й щиро вірю,
Вкраїну збереже всесильний Бог.
Здолаємо разом страшного звіра,
Бо в нас козацький дух іще не всох.

Синочків любих вимолим у смерті,
І витремо з чола кривавий піт.
Вкраїнці горді, незалежні, вперті,
Нехай Господь дарує много літ.

Ми – нація! Нас ця війна змінила,
Став патріотом кожен наш солдат.
Бо найдорожче - Україна мила.
Народ вкраїнський хай живе! Віват!
Віра Кухарук

Сергій Доскач теж показав студійцям нову збірку поезій «Живой отклик души» і прочитав з неї декілька віршів. На часі це видання типографським способом (видається у Харкові). Але про це інформація у наступній статті.

Під час презентації кожен з присутніх поетів прочитав свої вірші, а музикант Анатолій Огарєв розповів про те, як створював пісні на слова студійців. Також кілька віршів Леоніда Жмурко, Ольги Личик, Василя Ющенко, Віри Кухарук, Сергія Доскача було покладено на акорди і представлено слухачам.