Відкрилася Школа Майстерності традиційною екскурсією по музею. Саме Микола Островський є прикладом для багатьох учасників Школи. Люди з обмеженими фізичними можливостями, багато з яких мають інвалідність з дитинства, це, перш за все, люди надзвичайно сильної волі, які намагаються себе реалізувати в тому чи іншому плані. Серед них багато талановитих особистостей, які ціною власного здоров’я здобувають перемоги в спорті, прикладаючи нелюдські зусилля, реалізовують власні здібності у живописі, вишиванні, народній творчості. Як приклад - презентація виставки робіт майстра Анатолія Бойко з Волині, який самотужки опанував 14 технік народного мистецтва, в тому числі технологію різьблення по шкаралупі курячих, гусячих, качиних і страусових яєць.
Варто зазначити, що Анатолій – багатогранний митець, який вміє творити власними руками прекрасні речі.Графіка, живопис, різьба по дереву, вишивка, в’язання, коренепластика, соломоплетіння, робота з бамбуком, берестою, лозою, шкірою, склом – усе йому до снаги. Нещодавно він захопився новим видом сировини – очеретом. З нього він виготовляє величезні, двометрові вази, вітрильники, різноманітні скриньки, тощо.
Майстерність Анатолія викликала захоплення в учасників Школи та гостей.
За традицією, право відкрити урочисте свято надали директору літературно-меморіального музею М.Островського Тетяні Грищук.
Варто зазначити, що минулого рокув майстер-класах Всеукраїнської школи майстерності брали участь 50 учасників: з Хмельниччини, Київщини, Волині, міст - Маріуполя, Запоріжжя, Полтави, Балти. Цього року до них приєдналися учасники з Івано-Франківщини, Львова,Алушти, Севастополя, Боярки і Вишневого з Київщини, Кривого Рогу, Кіровограда, та ще з багатьох районів Хмельниччини. Це означає лише одне – Школа Майстерності стає більш популярною і вонадуже потрібна творчим людям з особливими потребами. Хтось хоче поспілкуватися з однодумцями, хтось – обмінятися досвідом і навчитися чогось нового, ще хтось - продемонструвати свої таланти. А всі разом - почути слова підтримки, яка так необхідна кожному.
Перший день занять в Школі Майстерності – це знайомства і перші успіхи.
Ті учасники Школи, які побували тут минулого року, вдосконалювали свою майстерність. Новенькі, тобто ті, хто вперше приїхав в Шепетівку – трішки «тушувалися» і уважно придивлялися до майстрів.
Робота на курсах проходила очно та заочно для інвалідів, які не змогли приїхати на курси. Для останніх також надаються домашні завдання, які вони виконали та надіслали до оргкомітету.
Курс поетики:
Мета майстер-класу з поетики: опанування основами поезії, розкриття власного потенціалу, обмін досвідом, поради професійних поетів.
Саме таким високопрофесійним і був викладач курсу поетики член Національної спілки письменників, Національної спілки журналістів України, поет, письменник і журналіст - Геннадій Горовий.
Народився він на малій батьківщині великого Андрія Малишка, у чарівному Трипіллі, що на Обухівщині. Геннадій просто не міг стати пересічним, середньостатистичним обивателем, тому що саме місце народження зобов’язувало бути іншим. І він, незважаючи на повну незрячість, став таким.
Геннадій – лауреат та переможець багатьох фестивалів та конкурсів, серед яких – «Сяйво надій» Університету «Україна», Всеукраїнський літературний фестиваль «Просто так», Всеукраїнський недержавний фестиваль «Неспокій серця» та інші. Він член жюрі Другого Всеукраїнського фестивалю для вихованців шкіл-інтернатів «Край моїх мрій»; Обласного фестивалю Київщини «Поетичний рушник» (голова журі) та Всеукраїнського фестивалю «Сяйво надій».
Це неймовірні досягнення для людини, яка має статус інваліда І групи по зору.
Геннадій поділився знаннями, які допоможуть учасникам у написанні віршів, з слухачами Школи, поетами-початківцями та тими, хто уже встиг побувати на майстер-класах у попередні роки. Людмила Пшенична, Анастасія Лебедєва, Катерина Дяченко, Віра Спірякіна, Володимир Токовенко, Олексій Тарасенко, Вікторія Сафарян, Драган Ольга, Олена Сущенко уважно слухали талановитого молодого поета.
На пам’ять Горовий подарував студії «Доля» свою книгу «Дзел-ле-енннь-світ», яка розрахована на підлітків – дітей середнього і старшого шкільного віку.
Другий день заняття в Школі - Учасники курсу поетики, журналістики, бісероплетіння, вишивки та образотворчого мистецтва вдосконалюють свою майстерність.
Викладач курсу журналістики Леся Туровська третій рік поспіль проводить навчальні класи для учасників Школи.
Учасники Школи, які займалися по курсу «Бісероплетіння» під керівництвом Олени Колотової та курсу «Вишивка» (викладач Алла Блінова), працювали кожен за своїми програмами, і мали нагоду розкрити свої таланти та навчитись чогось нового, отримавши професійну пораду заслужених майстрів.
Курс «Образотворче мистецтво» вели Анатолій Бойко, майстер декоративно-прикладного мистецтва, та Майя Камінська, викладач першої категорії Грицівського вищого художнього професійного училища № 19. Анатолій ознайомив присутніх з технікою рахункової прозорої нашивної техніки та виробів з полімерної глини, Майя Володимирівна розповіла про техніку малювання вітражними фарбами.
А ввечері були «Вечорниці по-шепетівські», які організували в краєзнавчому відділі музею М.Островського директор Тетяна Грищук та науковий співробітник Ліля Линник, залучивши до святкування активних учасників Школи.
Ви б тільки побачили, як весело провели час!
Третій день – аналіз виконання домашніх завдань учасниками та завершення навчання у Всеукраїнській Школі Майстерності для людей з особливими потребами. Підведення підсумків та вручення дипломів учасникам.
Поет-пісняр Олег Стаднік щороку приїздить в Шепетівку і радує своїми новими віршами та піснями шановне товариство. Він людина активна і не тільки сам бере активну участь у концерті, а допомагає виявляти нові таланти. Саме завдячуючи йому, вперше на сцену вийшли і заспівали Людмила Пшенична та Олена Сущенко.
Відкриття Школи Майстерності - 15-річна поетеса з янгольським голосом Ангеліна Костюк з села Великий Зозулинець, Красилівського р-ну. Ця невеличка дівчинка підкорила своїм талантом всіх присутніх.
ІІІІ Всеукраїнська школа майстерності для людей з особливими потребами відбулася, завдячуючи небайдужим людям, а саме Олені Александровій, Президенту Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Народна академія творчості інвалідів», яка спільно з директором музею Миколи Островського Тетяною Грищук, працювали над залученням діячів культури і мистецтва, педагогів для надання творчої допомоги інвалідам у освоєнні різних видів мистецтв.
І якщо дві попередні Школи відбулися за фінансової підтримки Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Народна академія творчості інвалідів» (Президент Олена Александрова), то цього року кошти для проведення Школи Майстерності виділило управління культури Хмельницької ОДА (начальник управління Ірина Трунова).
Основними завданнями Школи майстерності були і залишилися виявлення нових талантів та вдосконалення професійної майстерності інвалідів у різних видах мистецтва, залучення людей з фізичними вадами до занять з різних видів художньої творчості; залучення молоді до вивчення народних традицій народу та розширення творчих зв’язків людей з обмеженими фізичними можливостями.
Слухачами школи майстерності можуть стати особи з обмеженими фізичними можливостями без вікових обмежень, які займаються творчістю в напрямку, означеному навчальними курсами.
По закінченню навчання вручено дипломи учасникам школи майстерності.
До зустрічі в Шепетівці у наступному році. Успіхів, миру та здоров`я всім!
На завершення, пропоную читачам вірш учасниці Школи Майстерності Вікторії Сафарян з міста Києва про Шепетівку:
Серпень. Гомін пташиний з домівок нас кличе на волю,
В квітно-зелені, ще не сповнені смутком осіннім гаї,
До Шепетівки, що, як матінка, рідна до болю,
Всій Україні розкриває гостинні обійми свої.
Назву місту цьому стародавнє Поділля плекало,
Із шепотіння дзвінкого правічних лісів і дібров,
І діточок шепетівських живою водою із неба криниць напувало,
Островського словом палким гартувало в них мужність й любов.
Плідно – щедра Подільська земля! Дивосвіт в золотавих покосах!
Зорепад стиглих яблук в чарівних серпневих садках!
Край заквітчаних трав, що в туманах купаються й росах,
Закосичених верб на стишених віком ставках.
Низько долу схилюся музеїв твоїх господиням,
Тих, хто цвітом рясним нас навчив рушники й сорочки вишивать.
Журналістам й поетам, що душі наповнили слова живого промінням,
Берегині Олені, що всіх нас навчила на крилах надії літать.
Оті все. Час додому вертать. Ми несемо Островському квіти.
Постать рвучко-стрімка птахом лине в безхмарну блакить.
Нас не скорить недуга – у тебе, Миколо, вчимося творити і жити.
І вогонь, той, що сталь гартував, не згасає в серцях і на мить.
Плахкотить надвечір’я. Сумні розставання хвилини.
Червоніючий стяг непоборної волі музей огорта.
Наче слави вінець з гілочок пломінкої калини,
Що матуся на згадку про сина сплела на довічні літа.
