Російсько-українська двомовністьв Україні, як переконуємося, історично не така вже й давня. Усе це ніби всім зрозуміло, та, незважаючи на це, знову й знову чуємо: коли вже в Україні так «исторически сложилось», коли така велика кількість люду говорять російською, то чому б не санкціонувати у країні дві державні мови?

Настало довгоочікуване літо і дівчата вже скуповують легкий одяг для пляжного сезону та повсякденних прогулянок. Але для наших предків ця пора була знакова також і в прогнозуванні майбутніх урожаїв та погоди восени та взимку. Давайте детальніше розглянемо ці прогнози.

Переглядаючи інтернет ресурси, я знайшов як на мене досить актульну для сучасності проблему, це проблема сквернослів'я. Читачеві стає зрозуміло, що мова героїв буде максимально наближеною до найгірших зразків вуличного жаргону і настільки ж віддаленою від літературної мови. У цьому випадку кіно, як відображення реального життя, виявляється болюче-реалістичним. Справді, на наших вулицях щодень більшає нецензурщини. Вона виходить за стіни окремих квартир, перестає бути ознакою низького соціального статусу чи недостатнього виховання. Матюк стає (на превеликий жаль) частиною щоденного лексикону все більшої кількості наших співгромадян. Ми вже не дивуємося і не обурюємося, коли матюкається сп’янілий чоловік, але ж не менш „майстерно“ почали висловлюватися…

Початок інтерв'ю ви можете прочитати тут http://shepetivka.km.ua/statti/kultura/item/404-illya-dik-na-tantspoli-bilshe-divchat-persha-chastina.html