П'ятниця, 15 січня 2016 14:36

Реформувати заклади культури - «розігнати к бісовій матері»

Прочитала на форумі допис Михайла Воронюка «Як я працював у культурі». Перша реакція – здивування... з присмаком чогось неприємного. Спочатку пан Михайло «спостерігаючи ситуацію з міською і сільськими бібліотеками був в шоці, і вважав. що цим людям треба пам’ятник нерукотворний поставити за їхні зусилля у збереженні тої самою культури» (цитую автора), та раптово його думка кардинально міняється: «в кінці року коли почався т.зв. «звіт» ситуація прояснилась. І зараз я бачу, що чим швидше цю всю справу поставлять дійсно на конкурентні рейки (а значить розженуть к бісовій матері) – тим краще...»
Що ж людину змусило так раптово поміняти думку? Чого раптом забулися ті важкі роки, які пережили працівники культури і їх відважна праця по врятуванню закладів культури стала нічого не варта? Майже чверть віку незалежності працівники культури, в тому числі і бібліотекарі, щоб утримувати заклади у більш-менш привабливому стані збирали кошти на фарбу та власноруч робили ремонти. Ви колись бачили хоч одного директора на драбині мало не під стелею (це при висоті приміщення 4,2 метра!) з малярною щіткою в руках? Любов Бурова була саме таким директором і завжди показувала приклад у роботі. Новий директор ЦБС Людмила Везюк продовжила її справу і розпочала діяльність на посаді  з того, що випросила у благодійників 1 тис. штук цегли для ремонту підвального приміщення. А всього за минулий рік вона залучила понад 10,0 тис. гривень благодійних коштів для проведення ремонту у читальній залі та частково у підвалі.

Що ж виходить, колектив зберіг бібліотеку у важкі повоєнні, вижили в нелегкі 90-і роки, а тут давайте будемо реформувати?.. І то так, щоб і сліду від них не залишилося?..

Так, була і завжди буде ця вічна ворожнеча між добром і злом, матеріальним і духовним у житті людини. Але якось прикро і боляче стало за працівників культури... за що їм це приниження?... Одночасно, пронизало почуття якоїсь гіркоти та суму за людину, яка так раптово своє матеріальне поставила вище суспільного. І це так принципово в знак протесту, людина звільнилась, чи просто «в напряг» було цю звітність робити?

При обговорені хтось з дописувачів намагався навіть звернутися до його християнської совісті. Не знаю, як там відносно християнського відношення до віруючих та інших християн (впевнена, що воно гарне), але зневажливе відношення до представників національних меншин (оте «циганво») якось неприємно вразило:  «книжок там по-факту ніхто не читає, а одне циганво з пансіону приходить «на компи», звиняйте, подрочити на голих бабів у «кантакті». І це написала людина з претензією на інтелегентність?..

Так от, жодного разу ні я, ні члени студії «Доля» не бачили, щоб школярі чи студенти училища № 20 дивилися порно. Грати в ігри – грали. Навіть зараз ми це бачимо... всі діти однакові, тільки не всі мають доступ до інтернету. Тому й біжать сільські дітки, а це в основному учні професійного коледжу, у вільний час до бібліотеки.

Йдемо далі. Візьмемо для прикладу таку тезу з обговорення на форумі: «Бібліотеки в Шепетівці-це зразок совкової культурної програми». Цікаво, виходить всі заклади в місті оновилися і працюють по-новому, тільки бібліотеки за «совковою» програмою?!

Або ще такий відгук: «Чому продовжується практика примусового совкового "запрошення" на культурні заходи (дзвінки по телефону директорам і завучам) студентів і учнів? Чому діячі культури не намагаються привертати увагу шепетівчан до своїх часто дійсно цікавих заходів іншими методами - через оголошення, рекламу?» Намагаються, ще й як!

Зустрічне питання: дописувач спробував провести хоча б один захід і зібрати на нього слухачів? Я можу поділитися досвідом, як не є, а понад 15 років збираю студійців, організовую культурні заходи на кшалт зустрічей творчих колективів, зустрічей з цікавими талановитими людьми краю. Так от, я перепробувала все: особисто розносила запрошення по установах, розклеювала об’яви на дошці об’яв біля музею, давла об’яви через сайт Shepetivka.com.ua, через інформаційне видання «Афіша» - результату нуль. Отож, щотижнево (наголошую, що заходи проводимо щотижнево!) «сідаю» на телефон і персонально запрошую студійців і гостей на вечори поезії та інші заходи. В основному приходять студійці, ті, хто багато пише і хоче поділитися написаним. Запрошені приходять рідше (це ті, що мають сміливість відірвати м’яке місце від дивану і піти поглянути – а що ж то там буде?). Але таких мало і вдруге приходять тільки віддані друзі.

До речі, хтось з вас спробував вникнути в організацію заходів? Хто цей «хтось» який «зганяє» учнів та студентів? Відповідь даю: самі бібліотечні працівники відділу обслуговування, які проводять заходи. Так, саме вони самі пишуть сценарії, продумують як подати матеріал, щоб було цікаво, кого запросити на зустріч (учасників Майдану, АТО, афганців, ветеранів війни 1941-1945 років, талановитих краян), та ще місцевих співаків чи колективи, щоб підспівали, прочитали вірша по темі, поділилися враженнями.

А організація виставок різноманітних виробів талановитих шепетівчан, які в’яжуть, вишивають, майструють чи виготовляють цікаві речі своїми руками? Організація виставок малюнків дорослих і дітей з особливими фізичними потребами?.. Це все бібліотекарі роблять з власної ініціативи. В посадових інструкціях про це ні слова.

Далі пан Михайло пише щось на зразок: «бабусі співають для онуків, онуки танцюють для бабусь». Як на мене, то це дуже добре, що є такі творчі колективи дітей та бабусь. Не буду далеко ходити і розповідати про когось. Ми проводимо творчі зустрічі з аматорськими колективами «Гіперборея», «Шепетівські козаки», дитячим фолькльорним ансамблем «Джерельце», що діє при Судилківському будинку культури. Студія «Доля» об’єднує самобутніх поетів, художників та музикантів, які не мають коштів, щоб винайняти приміщення для проведення засідань і тільки музей Миколи Островського, бібліотека М.Коцюбинського та Будинок культури безкоштовно надають приміщення для проведення заходів. Так само шукають притулку інші творчі колективи. І не важливо, яка чисельність цих колективів, головне, що є місце зустрічей для творчих особистостей.

Для нашої студії бібліотека є саме таким місцем. Тут ми можемо попрацювати за комп’ютером і набирати вірші, роздруковувати їх, формувати збірки і навіть друкувати їх. Понад 50 примірників усіх самовидавничих збірок студійців надруковано на бібліотечному принтері в «Світлиці Віри, Надії і Любові», що діє при бібліотеці ім.М.Коцюбинського.

Раніше сама годинами працювала в бібліотеці - робила ескізи книжок під керівництвом оператора інформаційних технологій Миколи Столярчука (працював на цій посаді до Михайла Ворончука). Щира подяка йому за надану допомогу студійцям у формуванні та друкуванні збірок, бо таки він навчив нас багатьом інтерпремудростям: формувати брошури, вставляти колонтітули, фото, картинки з інтернету, та багато чому іншому. Не забувайте, що ми старше покоління і вивчали все методом «втика»: кудись пальцем тикнув, а воно і вилізло казна що...

Особливо вразили слова «чим швидше цю всю справу поставлять дійсно на конкурентні рейки (а значить розженуть к бісовій матері) – тим краще». Це так типово і в дусі нашого часу – розвалили, розігнали... і нічого нового не створили. Але чого вартий один заклик: «хай об’єднують, хай реформують, хай змушують щось робити, а ми поможемо». Як це ви збираєтеся допомагати? В якому форматі? А хто і що вам зараз заважає запропонувати допомогу бібліотекам?

Хочете допомогти? Підключайтеся! Ось УТОС замовив писати аудіокниги для людей з обмеженим зором і бібліотекарі згодилися допомогти. Наша студія мріє зробити аудіокнигу для самобутніх поетів Шепетівщини. Можливо хтось запропонує інший проект. Будемо тільки вдячні.

Ще така теза: «світ змінюється, виникають нові потреби, нові інтереси, нові можливості» пише хтось з читачів. Звичайно, але давайте подумаємо: що кожен з нас особисто зробив для того, щоб в нашому місті життя змінилося на краще?

Виказав своє невдоволення, підтримав когось з опонентів у суперечці... І це все на що ми здатні?.. Чому ми не можемо піднятися над дрібними проблемами та звичкою все і всіх осуджувати? Останнім часом усе звертають на «український менталітет», але мені здається, що це тільки, щоб якось виправдати себе, бо ж таки соромно зізнатися собі у тому, що ти нічого корисного запропонувати для громади не можеш.

Кілька слів відносно чисельності жителів міста, охоплених бібліотеками. На мою думку, не так важливо скільки громадян охоплено заходами, як те скільком творчим особистостям бібліотека допомогла розкрити свій талант чи надати про них інформацію громадскості. А як важливо проводити такі виставки для людей, які прикуті хворобою до ліжка чи обмежені у пересуванні, але які вміють зробити своїми руками чудові речі. Особисто я щиро вдячна працівникам бібліотеки за надану мені інформацію про самобутніх поетів, яких я змогла запросити в студію.

А ось і резюме: «давайте краще приміщення здамо в аренду під якусь швейну майстерню, наприклад». А чого ж!.. давайте! Навіть досвід у цьому в шепетівчан є. Свого часу здали «Будинок піонерів», здали кінотеатр під кафе... І що? Окультурились?... Залишилося бібліотеки віддати під швейні майстерні. Зженемо всі бібліотеки в одне приміщення (для зручностей шепетівчан) і будемо працювати по-новому. А хтось має уяву, як саме?..

Зачепив ще такий комент: «обговорення теми блогу по суті - НЕМАЄ.
Чіпляються до людини, а не аналізують СВОЇ вчинки. Хто запровадив цю показушну статистику про кількість обслуговування читачів?»

Які саме вчинки і чиї має на увазі дописувач?

Що ж виходить? Працювала бібліотека 95 років, ходили туди читачі, проводили заходи, навіть заслуженого працівника культури України виховали (до речі, одного на всю область!), створили народний аматорський колектив «Відродження» з яким понад 23 роки не раз виїздили в сільські громади з концертами, діяли при бібліотеці різноманітні клуби за інтересами і нарешті «отримали» оцінку діяльності. Через «показушну статистику» яку придумали десь наверху ми готові перекреслити все добре, що робилося в міській та сільських бібліотеках роками.

А що ми взагалі знаємо про роботу бібліотеки ім.М.Коцюбинського сьогодні? Наприклад, мені особисто відомо, що постійно пишуться проекти: минулого року написано проекти - для БФ «Зміцнення громад»; для ГО «Громадянська ініціатива Романа Мацоли «Інститут солідарності громад» та для Української бібліотечної Асоціації проект «Все про Європу». Перші два не виграли, щодо останнього, то результатів розгляду ще немає.

У свій час директор ЦБС Любов Бурова була учасником «Ярмарку бібліотечних ідей» у м. Києві, яку організовував «Бібліоміст». Саме вона написала проект в рамках тієї ж програми «Бібліотміст» і виграла 15 комп’ютерів, з них 6 дісталося бібліотеці ім. М. Коцюбинського, інші розділили на сільські бібліотеки. Хоч один комп’ютер купили з тих, що  в читальній залі за рахунок місцевого бюджету? Відповім: ні і ще раз ні! Всі роки кошти виділялися тільки на заробітну плату бібліотекарів.

Минулого року уже пані Людмила побувала у Львові, де взяла участь у Всеукраїнському бібліотечному форумі. Працівники бібліотеки ім.М.Коцюбинського брали участь у проектах «Лідери бібліотечної справи» та «Молодий бібліотекар», які організовувала Українська Бібліотечна Асоціація. Пригадала, що у 2015 році вперше було проводено для всіх бібліотек району ярмарок бібліотечних інновацій.

В обговоренні на форумі хтось згадав про Європу і Польшу... Як член громадської організації (Хмельницької обласної ГО «Стара Волинь») чотири роки тому я була у Красніку та Любліні і, звичано, відвідала місцеві бібліотеки. Там під бібліотеку виділені світлі, теплі приміщення (а не такі холодні, як у нас в селах чи аварійні, як бібліотека біля школи № 3), які облаштовані чудовими меблями - дивани, стелажі, комп’ютери (багато комп’ютерів!)  – все нове і гарне. Приємно бути, приємно спілкуватися. Опікується ними МЕРія і громада міста. Там дбають про культуру підростаючого покоління і своїх жителів. А скільки у нас виділяли за роки незалежності на ці заклади? Майже нічого. Тільки за останні два роки райвідділом культури виділено кошти на євровікна (частково) та вхідні двері, бо старі були геть погнили.

А як поповнювався книжковий фонд? Так само, як все, що робилося в державі для пересічних громадян – мало і бідно. Щоб поповнити книжковий фонд, пані Людмила (нині директор ЦБС) встигла побувати протягом минулого року в Національній юнацькій і Національній дитячій бібліотеках та двічі в Парламентській, зверталася до Фондів Катерини Ющенко, Леоніда Кучми і привезла 2,5 тис. примірників книг для всієї бібліотечної системи району. Хоча якщо відверто, то гарних книг обмаль, в більшості дали цілі томи творів Кучми та інших політиків. Тішить те, що ми, хоч із запізненням, таки взнаємо про скандали у вищих ешалонах влади.

Хтось написав золоті слова: «Просто підхід до культури там зовсім інший». Таки інший, і до культури, і до її працівників, і до жителів міста.

Совкова система в основі не змінилася в масштабах країни (свідчення тому отака звітність – це ж не самі бібліотекарі її придумали), а ви тут зібралися ліквідувати совковість місцевої бібліотеки...

Давайте разом трішки заглянемо в історію. Бібліотеки древніх єгиптян були призначені тільки для царів і жреців. Перші публічні бібліотеки, хоча й у трохи дивній формі (бібліотеки працювали при лазнях) придумали римляни.

Перша у світі публічна бібліотека – загальнодоступна установа, що утримується за рахунок податків, – була відкрита в американському Бостоні в 1854 році. У заяві мерії міста було сказано: "Майбутнє демократії залежить від освіченості громадян. Освіченість громадян залежить від розвитку публічних бібліотек. Кожен громадянин має право на приналежні суспільству джерела інформації".А хіба сьогодні не так? Цей вираз сказано понад 160 років тому, але він актуальний і досі.

Як не дивно, саме «тупі американці» - по-Задорнову, багато доклали до розвитку бібліотечної справи. Американський магнат сталеливарної промисловості Ендрю Карнегі ввійшов в історію не завдяки своєму величезному багатству, що він заробив законними і незаконними методами і яке на той час поступалося тільки рокфеллерівському. Ні, він залишився в історії як дійсний фанат бібліотечної справи. Він вірив у велике майбутнє англомовних народів і думав, що воно прямо залежить від вільного поширення знань. Засобом для цього він бачив публічні бібліотеки. Під кінець життя містер Карнегі витратив біля двох третин свого багатства на їхній розвиток: побудував і оснастив 3000 бібліотек в англомовних країнах, з яких 1800 – у США.

Американці і сьогодні є лідерами у бібліотечній справі: питання "Як пройти в бібліотеку?" стає неактуальним завдяки Інтернету. Найбільші бібліотеки США зараз переводять усі свої зібрання в електронний вигляд. Незабаром буде створена єдина віртуальна бібліотека, де кожний зможе знайти будь-яку книгу, коли-небудь написану на Землі.

Коли ж українці зможуть побачити таке диво? Напевно не в цьому століття...

І програму «Бібліоміст», завдяки якій ми маємо отих 15 комп’ютерів на всю бібліотечну систему району, фінансували саме Сполучені Штати.

Саме завдячуючи «Бібліомісту», пересічний шепетівчанин має змогу скористатися безоплатним доступом до Інтернет-ресурсів, щоб створити свою першу електронну пошту, скласти бездоганне CV чи поспілкуватися з друзями і родичами з-за кордону через Skype.

Не слід забувати, що більше 67 відсотків українців не користуються інтернетом. І не тому, що не хочуть... Програма «Бібліоміст» допомогла частково осучаснити і модернізувати бібліотеки України. Сучасні бібліотеки надають онлайн-доступ і можливості навчання членам громади, а представники бібліотек мають можливість обмінятися досвідом, взяти участь у заходах, як презентації, тренінги, вебінари і т.д.

Пригадала знайомство і розмову з директором програми «Бібліоміст» Матеєм Новаком (здається це було у 2012 році) в Грицеві на річній конференції ХОГО «Стара Волинь» при обговоренні питання залучення ресурсів громад. Він наголошував, що бібліотеки повинні стати центром громад і надавати послуги в різних формах. «Бібліотека має бути інституцією, що усвідомлює та задовольняє потреби людей», — наголосив тоді Матей Новак.

Я додам, що бібліотека – осередок культурно-освітнього розвитку громади. І вона задовольняє потреби творчих людей, в першу чергу таких, як ми.

Бібліотека завжди була частиною суспільства, його самої активної частини. Сучасна бібліотека має розвиватися разом з громадою. У майбутньому саме бібліотека як центр громади, має вивчити потреби громади, залучити ресурси для її розвитку.

На жаль, наші бібліотеки розташовані  в старих невідремонтованих будівлях, не мають сучасних меблів та в більшості погано або зовсім не опалюються в холодну пору року, не доступні для людей з обмеженими фізичними можливостями. Тому більшість бібліотек району і міста не привабливі і не затишні для користувачів.

Але ми говоримо конкретно про бібліотеку ім.М.Коцюбинського, там, незважаючи на те, що температурний режим іноді бажає кращого, є саме те комфортне, затишне, привабливе середовище, яке допомагає відвідувачам зняти емоційне напруження чи втому, сприяє спілкуванню, інтелектуальному, емоційному та соціальному розвитку особистості. І це, завдячуючи, перш за все колективу бібліотеки та таким, як ми, тобто тим, хто її любить і відвідує.

Все це можна відродити, коли ми будемо прагнути до кращого

Таки варто подякувати пану Михайлу за інформованість громади щодо роботи бібліотек. Наприклад, дехто з шепетівчан взнав, де бібліотеки знаходяться, а дехто взагалі уяви не мав про те, що вони в місті є... Цікава думка молодої мами, яка не знає,хто повинен записати її дитину в бібліотеку. Та вона просто зобов’язана привести свою дитину в дитячу бібліотеку, якщо хоче, щоб дитя було розумним. Я своїх онуків (навіть вінницьких) з 4-5 років записала і вони з задоволеннм відвідують цей заклад, де можна і гарно час провести (погратися, подивитися книжки) і цікаву книжечку взяти.

Пригадалося, як моя перша вчителька привела нас в бібліотеку і ми всі дружно класом записалися. Не знаю хто як, а я дуже любила читати. За перші три роки я прочитала всі дитячі більш-менш цікаві, на мій погляд, книжки і з цікавістю позирала на стелажі, де лежали книги для дорослих. Добратися до омріяних книг мені допомогла наша добра  знайома з Ленінграду, блокадниця Євдокія Миколаївна, яка відпочивала в моїй родині з травня по вересень місяць. Я проживала в селі під Вінницею і ніхто з нас не знав такого виразу як «Зелений туризм», а виявляється саме в нашому мальовничому селі він розвивався досить успішно.

Саме Євдокія Миколаївна помітила мій потяг до читання і, коли я закінчувала четвертий клас, взяла мене з собою в бібліотеку, щоб я вибрала собі книгу. Звичайно, не тямлячи себе з радощів, що мене допустили до книг для дорослих, я схопила з полиці найкращі дві книги. Як потім виявилося це були два тома Олексія Толстого «Петро Перший» російською мовою. Моя наставниця здивовано перепитала, чи я справді хочу прочитати ці книги. Я ствердно відповіла і гордо вийшла з бібліотеки. Чотири дні і ночі я читала том перший, а п’ятого дня Євдокія Миколаївна вирішила мене розпитати, що ж я зрозуміла з прочитаного. Я їй переповіла чи не всю книгу зі своїми коментарями. Вона була надзвичайно здивована тим, що я досить непогано розуміла події і гарно все запам’ятала. Отак дякуючи їй, я змогла мати доступ до книг для дорослих і з того часу бібліотекарка тьотя Галя дозволяла мені брати книги, які я хочу.

Додам, що під час зимових канікулів у шостому класі я прочитала трилогію Івана Ле «Богдан Хмельницький» і цим завершила шкільну програму з літератури.

Особисто я з дитинства вихована на великій повазі до бібліотек та її працівників, і вважаю бібліотеки чи не найбільшим культурним центром в селі чи місті. Якщо в селі закрити школу і бібліотеку, то таке село ніколи не зможе відродитися. Саме в цих закладах може поспілкуватися інтелігенція, поділитися болями, радощами і проблемами.

Тому пропоную шановним відвідувачам сайту припинити безглузді суперечки і словесні баталії, не лаятись, не виказувати своє невдоволення, бо це все від невихованості, від браку культури, і спробувати дійсно допомогти бібліотекам гарними ідеями чи надати практичну допомогу у вирішенні існуючих проблем.
Від імені і за дорученням членів Шепетівської літературно-мистецької студії «Доля» Віра Кухарук
Віра Кухарук

Керівник Шепетівської літературно-мистецької студії «Доля»

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Коментарі (33)

This comment was minimized by the moderator on the site

Все гарно розписано. Тільки от суперечки ці не зовсім безглузді :-) <br /><br />Виникає закономірне запитання: якщо таке недофінансування, то чому бібліотекарі ні разу не поставили болючі питання руба перед начальством? А якщо поставили - чому не...

Все гарно розписано. Тільки от суперечки ці не зовсім безглузді :-) <br /><br />Виникає закономірне запитання: якщо таке недофінансування, то чому бібліотекарі ні разу не поставили болючі питання руба перед начальством? А якщо поставили - чому не інформують про це громадськість? І чому начальство бібліотекарів роками працює у світлих теплих кабінетах незмінно, з комфортом сидить у своїх затишних кріслах, замість того, щоб частіше перейматися реальними проблемами реальних підзвітних бібліотек?<br /><br />Пишете: "Ви колись бачили хоч одного директора на драбині мало не під стелею (це при висоті приміщення 4,2 метра!) з малярною щіткою в руках? Любов Бурова була саме таким директором і завжди показувала приклад у роботі. Новий директор ЦБС Людмила Везюк продовжила її справу і розпочала діяльність на посаді з того, що випросила у благодійників 1 тис. штук цегли". Скажіть, а чому ці люди таке терплять? Чому вони нікому не скаржаться? Хіба це нормально, коли директор - на драбині? А може варто йому взяти ту драбину і занести в кабінет свого найголовнішого керівника? Чому всіх все роками влаштовує? Це не совкова звичка? В Польщі директори теж по драбинах лазять, чи для цього є спеціальні працівники?

Детальніше
Sposterigach
This comment was minimized by the moderator on the site

Михайло звичайно різкувато написав блог, але проблеми в бібліотеках є. Якщо літнім людям там є чим зайнятися, то з молоддю бібліотеки практично не працюють. Точніше сказати працюють, але якимись дідовськими методами. <br />Тут звичайно...

Михайло звичайно різкувато написав блог, але проблеми в бібліотеках є. Якщо літнім людям там є чим зайнятися, то з молоддю бібліотеки практично не працюють. Точніше сказати працюють, але якимись дідовськими методами. <br />Тут звичайно багато палок в колеса ставить бюрократія і керівництво з області та Києва, але все одно будь якого руху в цьому напрямку немає. Ці всі звіти і плани - взагалі окрема нікому непотрібна тема.<br />Велика проблема ще в тому, що бібліотеки не конкурують одна з одною, у нас тут досі комунізм. Бібліотекарі просто не зацікавлені проявляти ініціативу, а деякі прямо заявляють, що чим менше читачів тим менше їм мороки.

Детальніше
Dj Os
This comment was minimized by the moderator on the site

Фраза про молоду маму, яка не знає, хто повинен записати її дитину в бібліотеку, я так розумію, стосується мого коментаря? (бо більше нічого схожого я там не знайшла) Якщо так, то не перебільшуйте, будь-ласка, про моїх дітей і їх освіченість там...

Фраза про молоду маму, яка не знає, хто повинен записати її дитину в бібліотеку, я так розумію, стосується мого коментаря? (бо більше нічого схожого я там не знайшла) Якщо так, то не перебільшуйте, будь-ласка, про моїх дітей і їх освіченість там не згадується, коли настане час - обов"язково вирішимо це питання. <br />Шкода, що ви так "в штики" все сприймаєте, адже написала просто "думку з народу", не лише мою, як виявилося. І до таких думок варто прислухатися. Сучасні підприємці, які відкривають магазини, кафе, офіси, добре розуміють, що даний об"єкт має бути добре помітним, щоб люди не просто знали про його існування, а постійно бачили вівіску, рекламу, це дуже добре приваблює клієнтів. Та ви чомусь у цій пораді знайшли негатив.

Детальніше
Т.М.
This comment was minimized by the moderator on the site

Вставляю свої 5 копійок) любов до книг мені прививали з дитинства ...<br /> колись в початковій школі вчителька постійно на початку четверті водила весь клас у бібліотеку, а у кінці чверті дуже суворо перевіряла хто скільки книжок прочитав, і...

Вставляю свої 5 копійок) любов до книг мені прививали з дитинства ...<br /> колись в початковій школі вчителька постійно на початку четверті водила весь клас у бібліотеку, а у кінці чверті дуже суворо перевіряла хто скільки книжок прочитав, і оголошувала це на весь клас! Це у дитинстві дуже мотивувало) Поки навчалася у школі - постійно відвідувала дитячу бібліотеку.<br /> Також любов до книг мені прививали з самого дитинства батьки. Тато щомісяця купував мені різні книги, які зберігаю до цього часу.<br /> Останнім часом теж почала дуже багато читати, можна сказати "запоєм"))))) Але не завдяки нашій бібліотеці.<br />читаю книги тільки у електронному вигляді, і таких авторів, про яких у нашій бібліотеці і не чули, Скачую багато платних книг.<br /> нічого не буду писати про роботу бібліотек, бо дуже давно не була там, але мабуть дійсно потрібно їм почати йти у ногу з часом,намагатись зацікавлювати молоду аудиторію і т.д .... Хоча знаю що це в наш час дуже складно.... Нація взагалі перестала читати, а це перший крок до деградації !!!

Детальніше
LuK
This comment was minimized by the moderator on the site

Йдемо далі. Візьмемо для прикладу таку тезу з обговорення на форумі: «Бібліотеки в Шепетівці-це зразок совкової культурної програми». Цікаво, виходить всі заклади в місті оновилися і працюють по-новому, тільки бібліотеки за «совковою» програмою?!...

Йдемо далі. Візьмемо для прикладу таку тезу з обговорення на форумі: «Бібліотеки в Шепетівці-це зразок совкової культурної програми». Цікаво, виходить всі заклади в місті оновилися і працюють по-новому, тільки бібліотеки за «совковою» програмою?! <br />
<br />Де працював, про те і написав. Якби працював у кінотеатрі, писав би про кінотеатр. Враховуючи те, що він закрився, то проблем там було побільше. Найприкріше, що закриття кінотеатру ніхто не помітив (отже, закрили недарма :sad: )<br />Проблеми в галузі культури є скрізь, не тільки в бібліотеках. В нас все недофінансовується. І Михайло аж ні разу вас не образив, просто описав те, що бачив зсередини. Тут плакати треба, що вам не виділили гроші на жоден комп)ютер, і те, що ваш директор власноруч робить ремонти, а ви описуєте це так, ніби ви цим пишаєтесь. Сумно.. :cry:

Детальніше
olhavs
This comment was minimized by the moderator on the site

Але не завдяки нашій бібліотеці.<br />читаю книги тільки у електронному вигляді, і таких авторів, про яких у нашій бібліотеці і не чули
<br />Ну на рахунок цього не будь такою категоричною, не знаю як в інших бібліотеках, але в бібліотеці №1...

Але не завдяки нашій бібліотеці.<br />читаю книги тільки у електронному вигляді, і таких авторів, про яких у нашій бібліотеці і не чули
<br />Ну на рахунок цього не будь такою категоричною, не знаю як в інших бібліотеках, але в бібліотеці №1 купуються доволі цікаві книжки, єдине що на жаль за кошти самих бібліотекарів. З тих книжкох, що присилають з області дійсно мало, яких варто прочитати.

Детальніше
Dj Os
This comment was minimized by the moderator on the site

Дякую за оцінку статті. Довго думала, що відповісти. Перше враження від коменту: де живе пан Спостерігач? Не в Україні? У нас в державі взагалі якась галузь фінансується достатньо, крім ВР, АП і Кабміну? Всі кошти ділять «зверху» і всі вони там...

Дякую за оцінку статті. Довго думала, що відповісти. Перше враження від коменту: де живе пан Спостерігач? Не в Україні? У нас в державі взагалі якась галузь фінансується достатньо, крім ВР, АП і Кабміну? Всі кошти ділять «зверху» і всі вони там залишаються, за винятком деяких крихт, що скидають на область, а далі те, що залишилося від обласних «розподілів» скидають на райони. Можу порадити: подивіться програму «Гроші», яка зібрала найбезглуздіші статті витрат уряду.<br />Я не знаю в якій галузі Ви працюєте, але якщо маєте доступ до Інтернету, то можна поцікавитися станом фінансування культури. Хоча реально краще зайти в любий заклад культури (бібліотеку чи клуб, особливо в сільський) і поцікавитися їх фінансовим станом. Повірте, почуєте і побачите багато корисного.<br />Нещодавно віце-прем’єр-міністр–міністр культури В’ячеслав Кириленко в інтерв’ю «Громадському радіо» сказав: «Мені дістався бюджет, який не передбачав існування театрів, музеїв, заповідників, бібліотек, бо вони передавалися на місцевий бюджет, в якому нуль грошей. Бюджет Міністерства культури в зв’язку з цим став символічним. Тепер бюджет збільшений в 3,5 раза. Національні і державні заклади культури повернули на фінансування у центральний бюджет». Тобто у нас була реальна перспектива закриття 39 бібліотек ЦБС (Центральної Бібліотечної Системи) Шепетівського району та 3-х бібліотек міста Шепетівки. <br />Новий календарний та робочий рік розпочався, але не схоже, що його тенденції будуть більш оптимістичними, ніж ті, що тривали протягом попередніх двох.

Детальніше
VeraKuharuk
This comment was minimized by the moderator on the site

Рахую, що очікувати збільшення фінансування не варто. Хоча самі цифри нам нічого не скажуть. В основному ці кошти йдуть на фінансування заробітної плати працівників культури. В Інтернеті знайшла таку цитату з аналізу галузі культури: «Існує ще...

Рахую, що очікувати збільшення фінансування не варто. Хоча самі цифри нам нічого не скажуть. В основному ці кошти йдуть на фінансування заробітної плати працівників культури. В Інтернеті знайшла таку цитату з аналізу галузі культури: «Існує ще формалізована, вибудована у тридцяті роки структура закладів культури та її фінансування, яка вже давно не відповідає потребам сучасності. Всі проекти по її реформуванню, що обговорювалися не були наближені до реалізації». Як кажуть, коментарі зайві.<br />Хочу нагадати, що я не працівник бібліотеки і ніколи не працювала в галузі культури. <br />Шановна Т.М., зовсім не мала Вас на увазі чимось образити. Щодо встановлення "спотикача" абсолютно згідна і з Вашою думкою і пана Михайла.

Детальніше
VeraKuharuk
This comment was minimized by the moderator on the site

[quote name="Островський О.В."]

Але не завдяки нашій бібліотеці.<br />читаю книги тільки у електронному вигляді, і таких авторів, про яких у нашій бібліотеці і не чули
<br />Ну на рахунок цього не будь такою категоричною, не знаю як в інших...

[quote name="Островський О.В."]

Але не завдяки нашій бібліотеці.<br />читаю книги тільки у електронному вигляді, і таких авторів, про яких у нашій бібліотеці і не чули
<br />Ну на рахунок цього не будь такою категоричною, не знаю як в інших бібліотеках, але в бібліотеці №1 купуються доволі цікаві книжки, єдине що на жаль за кошти самих бібліотекарів. З тих книжкох, що присилають з області дійсно мало, яких варто прочитати.[/quote]<br />Та я про це в курсі. Але останнім часом читаю книги , які у нас не видають . В нас взагалі мало що переводять та видають, приходиться задовольнятися авторськими перекладами з просторів Інтернету . Або купувати на закордонних сайтах.<br /> П.с. Читаю сучасну літературу

Детальніше
LuK
This comment was minimized by the moderator on the site

Так от, жодного разу ні я, ні члени студії «Доля» не бачили, щоб школярі чи студенти училища № 20 дивилися порно. Грати в ігри – грали.
<br />Ну, мої батьки та бабуся теж цього ні разу не бачили (хоча дивився в дитинстві, ще й на...

Так от, жодного разу ні я, ні члени студії «Доля» не бачили, щоб школярі чи студенти училища № 20 дивилися порно. Грати в ігри – грали.
<br />Ну, мої батьки та бабуся теж цього ні разу не бачили (хоча дивився в дитинстві, ще й на відеомагнітофоні, в якому функції "звернути вікно" не було в принципі). Тому що я мав розум не робити це при дорослих. Щось мені підказує, що нинішні діти теж цей момент прочислили...<br /><br />Шановна, ви написали дуже багато. Якщо відкинути спогади та ностальгію - що з написаного має відношення до бібліотеки? Не місця де збирається студія "Доля" і набирає та читає свої вірші, а бібліотеки в правильному значенні: видача книжок, читальний зал і все таке інше? Ви своїх онуків з 4 років записали в бібліотеку? Дуже добре, а я своїй дочці в свій час подарував електронну книгу (коли вони ще коштували по 2 тищі при баксі 8), і в бібліотеці вона була тільки коли обхідний підписувала... І знаєте, дуже розумна дівчина виросла, і книжок прочитати змогла дай боже кожному, бо вибирала що хтіла, а не що є на полиці (ви асортимент тіх книжок в бібліотеках реально оцінювали крім того що їх багато? Це ж дійсно - Шевченко і попса).<br /><br />Ви з Михайлом просто балакаєте на різних мовах. Він каже: "Це - погано. Це треба міняти, або розганяти, бо так далі існувати безглуздо". Ви ж з цього побачили тільки слово "розганяти" і кажете про "Ні, хай все буде як є, бо ж це наше всьо! А, і влада винувата ще...."

Детальніше
НЕкремлебот
Коментарі відсутні
Завантажити ще

Залиште ваш коментар

  1. Можете коментувати як гість, але ліпше Зареєструйтесь або авторизуйтесь
Вложения (0 / 6)
Поделиться вашим местоположением

Авторизація

Погода

Погода