Четвер, 25 лютого 2016 18:46

Леся Українка лікувалася в наших краях?

На фото - Леся Українка ( у верхньому ряду друга справа ) та Климентій Квітка (третій справа у другому ряду, в світлому капелюсі) в Славуті, 1904 рік На фото - Леся Українка ( у верхньому ряду друга справа ) та Климентій Квітка (третій справа у другому ряду, в світлому капелюсі) в Славуті, 1904 рік
Ще зі шкільної лави ми знайомимось з «Колисковою», «Досвітніми вогнями», «Давньою казкою», «Лісовою піснею» Лесі Українки. Здавалося б, що до цього часу про поетесу вже було стільки написано літератури та досліджено її життя, що відомо про всі потаємні куточки біографії. Але все ж таки, досі існують маловідомі сторінки життя поетеси.
Якою ж насправді була ця жінка? Адже на портретах у книгах, у класній кімнаті, в наглухо застібнутій сукні, вона здавалась такою непохитною, сталевою та мужньою. Полум’яна революціонерка, патріотка, переконана соціалістка – так більшість шкільних підручників розповідали про поетесу у радянські часи, натомість відводили на задній план її особисте життя. А, попри зовнішню суворість, Леся Українка мала лагідний та спокійний характер. Була ніжною, доброзичливою, людяною, привітною. Страждаючи від фізичного болю, була терплячою та співчутливою до родини та друзів, у тяжкі хвилини завжди допомогала їм, не шкодуючи свого здоров’я. Відзначалася старанністю до науки і працьовитістю, була обдарована здібностями до музики, малювання. Леся навчилася читати в чотири роки, в девять написала свій перший вірш, в 19 написала свій перший підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер. Знала більше десяти мов. Та мало хто знає, що, попри вищесказане, Олена Пчілка вважала свою доньку малорозвиненою. До п’ятого класу навіть не віддавала до школи, а навчала вдома за власною програмою. А аргументувала це небажанням російського впливу на доньку.

У шкільній програмі мало приділялося уваги особистому життю Лесі Українки. На жаль... Адже, хто, як не вона, може слугувати прикладом жіночої відданості, терпимості та вірності для підростаючого покоління. Трагічна , безмежно сумна , але й водночас духовно висока історія кохання, далека від повної взаємності, Лесі Українки та Сергія Мержинського, юнацька закоханість молодої Лесі у Максима Славінського – обдарованого юнака, який пізніше став відомим журналістом та перекладачем, романтичні стосунки з грузинським юнаком Нестором Гамбарашвілі, жертовна любов Климентія Квітки до Лесі, закоханість Агатангела Кримського –поета, філолога, одного з найкращих лінгвістів світу.

Дослідження науковця А.Сваричевського свідчать про те, що біографія відомої поетеси пов’язана з історією Хмельниччини. Фізична недуга примушувала поетесу відвідувати різні міста, щороку лікуватися. Проте, виявляється, на Хмельниччину приїжджала Леся Українка не лише з лікувальною метою. В місті Полонному мешкав рідний брат батька Лесі Українки - Григорій Антонович Косач, або «дядя Гриша», як його називала Леся. В 1893 році його будинок в Полонному відвідувала Леся Українка. 

Одна з дитячих пісень починається словами:

Горобчику, в садку-падку
та чи був же ти в нашім садку,
та чи бачив ти, як мак сіють?
Вона записана на Поділлі, в Ушицькому повіті. Інша пісня під № 102 з географічною поміткою «З Полонного» - вона про смерть козака, який поліг в бою з ворогами:
Ой, у полі жито копитами збито.
Під білою березою козаченька вбито.

Дослідники встановили, що з метою пройти курс лікування на Хаджибейському лимані, поетеса проїжджала станції Рівне, Здолбунів, Славуту, нашу Шепетівку, Козятин, Вінницю. Шепетівка здавна відома як курортне місто. 

Вона славилась мінеральними водами, багатими на вміст заліза. У лікувальних цілях вода використовувалась з 1821 року. У 1884 році князем Євстахієм Санґушком на базі мінеральних джерел було відкрито лікувальні купальні. Можна допустити, що Леся Українка відвідала і наші курорти, хоча жодної згадки ніде не зустрічається. Натомість відомо, що її рейковий шлях за Шепетівкою перетинав річку Цвітоху, праву притоку річки Горинь, і входив у славутські ліси, що тягнулись з обох боків залізниці. Відомо, що Леся Українка відвідувала Славуту. 

Сьогодні, Славута - це один з районних центрів Хмельницької області, а за часів Лесі Українки - невеличке містечко. Місто стоїть на березі Горині, оточене сосновими лісами. Цими місцями замилувалась поетеса, називаючи Славуту «красною», тобто красивою, мальовничою:

І мчить залізний велетень мене.
Передо мною килими чудові
Натура стеле – темнії луги,
Славути красної бори соснові
І Случі рідної веселі береги.

Про перебування Лесі Українки у Славуті дізналися з фотографії, привезенної з далекої Австралії Євою Зарембською-Кратохвіль, яка восени 2002 р. відвідала Славуту. Як стверджувала гостя, згадане фото зроблене у 1904 році на території кумисово-лікувального закладу у Славуті. Пані Єва вказала на цьому фото 7 осіб своєї родини Сиверських, зокрема діда австралійки - управителя закладу, але мешканців Славути схвилювало інше: вони побачили на фото хворобливу жінку, яка дуже нагадує Лесю Українку. Більше того, вони впізнали і Климента Квітку, який стоїть ліворуч Лесі. На жаль, мені невідомо чи була Леся Українка проїздом у Славуті, чи перебувала у місті на лікуванні, тим більше, що в той час лікарі виявили у неї ще й туберкульоз легенів. А саме кумисово-лікувальному закладі Славути лікували хронічні хвороби органів дихання.

Мешканці лише з впевненістю стверджують, що на згаданому фото зображено головне приміщення Славутського курорту, так званий кургауз. З любов'ю змальовувала поетеса подільські землі в І-ІV поезіях циклу «Подорож до моря». Третій вірш циклу присвячений Поділлю:

Красо України, Подолля!
Розкинулось мило, недбало!
Здається, що зроду недоля,
Що горе тебе не знавало.

Описує поетеса образи розкішної подільської природи – красні села, густі садки, лани золотії, бори величезні густії, ярочки зелененькі, багатоводну річку:

Он ярочки зелененькі,
Стежечки по них маленькі,
Перевиті, мов стрічечки,
Збігаються до річечки,
Річка плине, берег рвучи,
Далі, далі попід кручі.

Місця, які згадує Леся Українка, знаходяться на півночі нашої області. Тихий Случ від Старокостянтинова повертає на північ у волинські ліси і далі гордо тече в гранітних берегах.

Творчість Лесі Українки була популярною в наших краях ще за її життя. Свідченням цього є - телеграми співчуття з приводу смерті поетеси в 1913 році від учителів Поділля, від селян Подільської губернії, від окремих осіб з Кам'янця-Подільського. Крізь нещадний потік часу намагаються подоляни зберегти все, що пов'язано з іменем Лесі Українки: картини, книги, документи, фотознімки, листи, меблі тих часів. Тож живемо ми поблизу тих місць, де була і творила велика поетеса Леся Українка, щиро захоплювалась красою Поділля. 

Безперечно, Лесю Українку кожен відкриває для себе сам… Не дивлячись на те, що усі моменти біографії, усі шляхи, де вона бувала, досліджено, кожен може знайти маловідомі для себе сторінки її життя та творчості і побачити феноменальну жінку, яка не тільки не зламалася від хвороб та горя, а навпаки – виплекала в собі велич духу, що давав сили вистояти серед болю та страждань, ніжну, люблячу, ласкаву, чутливу до інших поетесу Лесю Українку. 

Детальніше та ще більше цікавого можна дізнатись під час кінолекторію «Лесю кожен відкриває для себе сам», який проходить за попередньої домовленості в кінолекційній залі музею М.Островського. Тел. для довідок (03840) 4-14-74.

Коментарі (0)

Коментарі відсутні

Залиште ваш коментар

  1. Можете коментувати як гість, але ліпше Зареєструйтесь або авторизуйтесь
Вложения (0 / 6)
Поделиться вашим местоположением

Авторизація

Погода

Погода