Ольга Лукащук. Нелегкий шлях до визнання

Сьогодні ми з вами є свідками вакханалії сірості й непрофесіоналізму на естраді. Іноді прослухаєш пісню окремого співака чи гурту і виникає питання:де справжня поезія? неповторна мелодія?! Швидше всього про них можна сказати: «Сам пан склепав», тобто сам склав, сам написав, сам проспівав. В наш час, як ніколи, люди хочуть почути пісні рідною мовою, вони стужилися за гарною змістовною піснею і мелодією.Ще маленькою дівчинкою Ольга відчула, як під дією зачаровуючих звуків музики відбувалось покращення її настрою, повернення бадьорості, енергії.Музика завжди була поряд з дівчиною - в дитячій музикальній школі, яку вона закінчила по класу домра, в Хмельницькому музикальному училищі, коли успішній учениці запропонували навчання в консерваторії теж по класу домра. Ще навчаючись в училищі, дівчина зустріла своє кохання і вийшла заміж, тому всі плани щодо подальшого навчання в консерваторії відпали самі по собі.

Музика лікували її від туги і душевних переживань, коли трагічно загинув її коханий. Дівчина залишилась сам-на сам зі своєю бідою та ненародженою 3-місячною дитинкою. Ольга вперто вирішила – буду народжувати. Після закінчення училища у 2002 році вона народила донечку Сашеньку.

Музика допомагала виховувати маленьку, полегшувалажиття Ольги в багатьох життєвих ситуаціях. І сьогодні музика для неї, як засіб самопізнання і самовираження.

У 2005 році Ольга Лукащук влаштувалася працювати вчителем музики в школу № 4, а уже в листопаді її року запросили музичним керівником в ДНЗ «Дюймовочка». Вищу освіту здобула заочно: спочатку навчалася в Хмельницькій педагогічній академії на музичному факультеті. Другу вищу базову освіту здобувала в Ровенському гуманітарно-педагогічному університеті на факультеті народної хореографії.

З 2011 по 2015 працювала музичний керівником і вела хореографічний гурток в ДНЗ «Дзвіночок», а з 2015 – в ДНЗ «Ялинка». Музика здатна допомагати дітям зрозуміти навколишню дійсність, красу природи.

Писала музику Ольга ще з музучилища. На той час мала понад 20 власних мелодій.

Перші пісні «Журавлі» і «Черемуха» були написані в 2006 році у співпраці з колегою у ДНЗ «Дзвіночок» Зоєю Редько, яка, до речі, є членом літературно-мистецької студії «Доля» з початку її створення.

А власну пісню «Самотність» написала у 2007 році. З того часу музика і слово крокують в неї разом. На сьогодні написано 31 пісня і ще над трьома працює. Має 11 пісень записаних в аудіоформаті. 

А ще на її слова написана пісня–гімн цукровикам, яка вперше пролунала у 2011 році на 165 річному ювілеї Шепетівського цукрового комбінату.

Пісні Ольги Лукащук лунали на зустрічі учнів школи-гімназії з воїнами-афганцями в обласному літературно-меморіальному музеї ім.М.Островського, презентації альманаху «Спориші», святкуванні Всесвітнього дня поезії в бібліотеці ім.М.Коцюбинського.

Тематика пісень – патріотичні і ліричні. Є пісні про кохання, є веселі, запальні, є дві пісні дуетні на два голоси - чоловічий і жіночий та одна дуетна на два голоси - мами і донечки. Ольга мріє заспівати її зі своєю донечкою Сашунею. Це надзвичайно талановита 13-річна дівчинка навчається у 7 класі НВК №1 школи-ліцею, протягом шести  років у дитячій музичній школі (клас фортеп’яно), дитячій художній школі. Від  школи-ліцею ходить на хореографію і музичний гурток «Чарівність від музики», додатково вивчає англійську і така ж енергійна, як її матуся.

Енергією її Сашуньки заповнена вся оселя, тож навіть за її відсутності відчувається, що вона тут. І найголовніше – Ольга завжди поруч з донечкою. Вона підтримає її, коли потрібно, допоможе і зрозуміє.

Витримати ж це бурхливе, непосидюче дитя може лише мама. Дівчинка з першого класу уже протягом 6 років розповідає гуморески в клубі залізничників, бере участь у конкурсах читців (у 5 класі у міському конкурсі до дня народження Шевченка Саша посіла друге місце). Саме вона найкраще серед дітей зіграла роль Пеппі Довга Панчоха. Мрія Сашуні – стати артисткою.

В родині пише вірші Янчук Наталія Іванівна – мати і бабуся талановитих дівчат. Перший вірш написала як сталася трагедія в родині – трагічно загинув зять. На той час Наталія Іванівна перебувала в Греції на заробітках. Отож довелося терміново повертатися додому, щоб підтримати донечку. З того часу вона не перестає писати.

Вірш Ольги «Матусю, прощавай!», присвячений Героям Небесної сотні, надруковано у 2014 році в Ізяславській районній газеті.

Наша героїня вважає, що основне в пісні – внутрішній зміст, а в людині - величезна внутрішня сила духу. Вона не полишає писати пісні і мріяти про визнання. Їй дуже хочеться, щоб вони полюбилися людям і зігрівали людські серця високими порухами душі композитора і її непересічного таланту. Україна – її рідна земля, на якій вона народилася, виросла і живе. Але як хочеться високо злетів на крилах рідної пісні й свого таланту, піднявшись над буденщиною і сірістю. Ця надія живе в її серці. Вона не залишається байдужою, сама намагається вирішувати свої проблеми. Життя навчило її боротись і відстоювати свою правоту.

Сьогодні вона співає свої пісні слухачам в ресторані «Третій Рим». В кожну пісню переливається її душа, ті емоції, якими живе Ольга.Саме їх вона намагається передати слухачам.

І, звичайно ж, пише усе нові й нові пісні, які приносятьїй задоволення. Ольга, як кожна талановита людина прагне популярності і визнання слухачів.І вже коли Ольга відчула себе зрілим майстром у музиці, знову нагадала про себе і попросилась у душу поезія.

Навіть у запису голос Ольги Лукащук проникає в серце, наповнюючи його по вінця світлом любові, української одвічної дівочої цноти і сліз радості, якими очищаємося від усього щоденного бруду.