Понеділок, 01 червня 2020 16:19

Експонати Музею Пропаганди: друкарська машинка Mercedes

Друкарська машинка Mercedes («Мерседес») із фондової колекції музею Друкарська машинка Mercedes («Мерседес») із фондової колекції музею

"Писати насправді дуже просто. Ти просто сідаєш перед друкарською машинкою та починаєш спливати кров'ю"

Ці слова написав Ернест Хемінгуей - письменник, публіцист, журналіст, людина, що пережила дві Світові війни. Тому він, як ніхто точно знав, про що говорить. Сьогодні ми доволі зрідка замислюємося про важливість тих речей, якими користуємося. Але для багатьох людей ці звичайні речі стають більше, ніж предметом побуту. Вже згадуваний Хемінгуей не раз жартував, що друкарська машинка - його найкращий друг і психотерапевт, бо лише їй він відкриває всю душу і всі думки. І він був не самотній у своєму світогляді. Багато хто з письменників та науковців вважають своїх механічних помічників музами і натхненницями. Тому напевно що вони заслуговують на вашу увагу. Тим більше, що наш Музей пропаганди теж може похвалитися таким цікавим експонатом - друкарською машинкою Мерседес. Чому ж вона цікава та яке відношення має до всесвітньовідомого бренду?

Для початку дві історії

Історія перша складається з історії двох відомих автомобільних брендів — Mercedes («Мерседес»), що випускалися німецькою компанією Daimler-Motoren-Gesellschaft («Даймлер-Моторен-Гезелльшафт») і Benz («Бенц»), які будувалися фірмою Benz & Cie. Обидві компанії певний час розвивалися самостійно, але 1926 року злилися в новий концерн «Даймлер-Бенц».

У той складний час з’явилося чимало речей, що вийшли під трьохпроменевою зірочкою Даймлера. В тому числі і друкарські машинки. І отут сталася цікава річ. Під своїм лейблом “Мерседес” друкарські машинки випускати не міг, оскільки... їх уже випускали.

Історія друга починається у 1907 році, коли берлінський підприємець Густав Мец заснував власну фірму по виробництву друкарських машинок під назвою Мерседес. У тому ж році автоконцерн Мерседес-Бенц подав до суду за використання лейблу з цим жіночим іменем. Судова тяганина тривала до 1913 і закінчилася двостороннім договором, згідно з яким Мец зобов’язувався не використовувати цей лейбл у випадку випуску ним авто; автоконцерн в свою чергу зобов’язувався не випускати друкарських машинок під назвою Мерседес. Як показала історія - даремно. Адже у важкі для компанії періоди вони почали-таки виготовляти і друкарські машинки. Щоправда не під відомою на весь світ назвою Мерседес, а трохи скромнішою абревіатурою DMG (Daimler Motoren Gesellschaft). Проте від впізнаваного бренду залишилася впізнавана трьохпроменева зірочка. Ідея себе не виправдала, і виробництво машинок згорнули доволі швидко. Проте зараз ці машинки - справжня знахідка для антикварів.

Під час війни Daimler-Benz випускала як вантажні, так і легкові автомобілі різних класів. Однак, двотижневе повітряне бомбардування англо-американськими ВПС у вересні 1944-го року перетворили Daimler-Benz Aktiengesellschaft в купу руїн. Руйнування великого концерну оцінювалося по-різному, — головний цех в Штутгарті був зруйнований на 70 %, ходовий і кузовний цехи в Зіндельфінгені — 85 %, цех вантажівок в Гаггенау — знищений повністю. Колишній фабриці Benz und Cie в Мангаймі пощастило найбільше — всього 20 % руйнувань, а завод дизельних двигунів Berlin-Marienfeld, куплений Daimler'ом в 1902, повністю зрівняно із землею. До січня 1945-го року оцінку руйнування провели повністю і рада директорів ухвалила, що «Daimler-Benz фізично більше не існує». Починається новий виток історії компанії. Із 1947 року компанія поступово налагоджує випуск автомобілів, і доволі скоро (буквально за десяток років) виходить на свої довоєнні потужності. Лідерство у галузі машинобудування вони утримують і до сьогодні, незважаючи на сильну конкуренцію Ауді, БМВ та інших достойних конкурентів.

А от фінал другої історії не такий щасливий. У 1931 році, через кризу Густав Мец продає контрольний пакет акцій американській компанії Underwood Elliott Fisher Co. Після ІІ Світової війни Тюрингія (де знаходилися промислові потужності виробництва) потрапляє у зону, що належала американцям (як учасникам антигітлерівської коаліції), потім опинилася у зоні радянської окупації і, зрештою, була включена до складу НДР. Але оскільки компанія практично належала американцям, вони зберігали контроль за нею. Головною продукцією стала обчислювальна техніка, друкарські машинки виходили як додатковий продукт. До того ж, машинки стали практично копіями американських Андервудів. Остання друкарська машинка під назвою Мерседес була випущена у 1961 році.

Статусні власники цих друкарських машинок

За свою історію друкарська машинка Мерседес мала чимало видатних власників (згадуваний на початку Хемінгвея, який користувався андервудівською версією); з її “рук” вийшло сотні найважливіших у ХХ столітті документів і книг. В СРСР така машинка була лише у дуже важливих персон тієї доби (секретарів осередків компартії, письменників-пропагандистів, директорів важливих виробництв). Всі вони були на суворому обліку і до часів хрущовської “відлиги” не були у вільному доступі. Та й пізніше дозволити їх собі могли тільки найзаможніші люди - представники номенклатури, відомі науковці (що не були помічені у чомусь антирадянському), знані письменники. Якщо хочете, це був своєрідний аналог сучасних Макбуків - дорога і статусна річ.

Попри втрату своєї практичної значимості (програма Word замінила і машинку, і частково листи паперу, кнопочка Delete - чорновики і кошик), ці машинки не втрачали інтересу колекціонерів та антикварів. Звісно, машинка Мерседес, яка вийшла більшим обсягом, ніж DMG, коштує менше, ніж її посестра із відомою трьохпроменевою зірочкою, яких вийшло обмежене число. Але ж поняття “ціна” і “цінність” не завжди тотожні. Останнім часом інтерес до предметів минулого століття зростає, особливо в середовищі прогресивної богеми. Так, дедалі частіше сучасні письменники повертаються до старих друкарських машинок, музиканти - до вінілових пластинок і програвачів як до джерела натхнення, звичайні люди попри наявність смартфонів користуються аналоговими ручними годинниками https://strelka.ua/. А для митців тієї доби, вони були взагалі безцінними компаньйонами.

Тому впевнено можна говорити, що річ, яка стоїть у вітрині нашого музею - це щось більше, ніж набір механічних деталей. Це - частина історії людства, частина самоусвідомлення, етап розвитку наукової думки та мистецького духу людства. Тому завітайте до музею, і спробуйте відчути цю квінтесенцію цілого ХХ століття в одному музейному експонаті.

Науковий співробітник Музею пропаганди Юлія Ліпська

Останнє редагування Четвер, 04 червня 2020 18:46

Коментарі (0)

Коментарі відсутні

Залиште ваш коментар

  1. Можете коментувати як гість, але ліпше Зареєструйтесь або авторизуйтесь
Вложения (0 / 6)
Поделиться вашим местоположением

Авторизація

Погода

Погода