Хвилини очікування бійця здавалися вічністю… Але пронизливі звуки сирени та «Мамо, не плач» з далеку сповістили, що Олег вже дома, на рідній землі…
Олег Анатолійович Бернага народився 14 жовтня 1980 року у селі Самгородок. Дитинство та юнацькі роки разом з батьками та молодшою сестричкою проживав у м. Шепетівка. Та усі канікули він із задоволенням проводив у бабусь та дідусів у Самгородок та Михайлині.
Із 1986 по 1997 роки навчався у Шепетівському ліцеї фізико-математичного спрямування.
Після закінчення 11 класу, маючи гарні результати у навчанні, вступив до Національного технічного університету.
У 2002 році, після закінчення навчання, влаштувався на роботу на завод «Лепсе» у м. Київ. Згодом продовжив трудову діяльність будівельником, якою займався як в Україні так і за кордоном.
Переїхавши до м. Бучі, одружився, та наполегливо працював над створенням власного житла, бо був спеціалістом у своїй справі.
Після початку повномасштабного вторгнення, працював водієм таксі у м. Вінниця, де 28 липня 2024 року був призваний до військової служби. Пройшовши навчання, став водієм-електриком 34-го окремого мотопіхотного батальйонув/ч А 4395.
Виконував бойові завдання на Вовчанському напрямку Харківської області. Був тричі поранений, отримав численні контузії та частково втратив слух.
08 липня 2025 року, у м. Харків зупинилося хоробре серце мужнього воїна.
Побратими із теплом та посмішкою відгукуються про друга Олега із позивним «Барні», що стояв з ними на захисті рідної країни та кожного з нас…
Йому навіки 44…
Такі від нас йдуть молоді, ще жити в світі їм і жити…
Віддати шану захиснику України прийшли близькі, друзі, знайомі та вдячні земляки. Біля будинку, де проживав Герой відбулось заупокійне богослужіння за українським воїном, яке очолив Благочинний Вінницько-Барської єпархії Козятинського благочинного округу Православної Церкви України протоієрей Валерій Кушнір у співслужінні з настоятелем Храму Святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова села Самгородок ієромонахом Аліпієм та ієреєм Олексієм Якубівським.
Біля КЗ «Центр культури і дозвілля Самгородоцької сільської ради» пройшов мітинг-реквієм, на якому від усіх громадян висловили щирі співчуття мамі, сестрі, близьким та друзям з приводу передчасної смерті земляка – сільський голова - Сергій Якович Лановик та Благочинний Вінницько-Барської єпархії Козятинського благочинного округу Православної Церкви України протоієрей та Ольга Балецька.
Поховали Героя з усіма військовими почестями на кладовищі села Самгородок.
За душу Воїна піднеслися молитви, на його честь прозвучав Гімн України і військовий салют. Мамі Героя - Ользі Василівні вручили Державний Прапор України.
Неможливо знайти слова втіхи, щоб підтримати та розрадити тих, хто втратив рідну людину!
Світла памʼять Герою!
