Щоб боронити рідну землю, вигнати окупантів з України та стати на захист її суверенітету і територіальної цілісності, відстояти право кожного українця жити у вільній та суверенній державі, Олександр у далекому 2014 році взяв до рук зброю і щодня з побратимами наближав Перемогу.
Він служив заряджувачем боєприпасів танка, віддано захищав рідну землю від ворожих окупаційних військ. За весь час перебування на передовій, воїнові довелось побувати у найгарячіших точках Донбасу. А коли повернувся до рідної домівки, продовжив двобій із своєю хворобою, котру, на жаль, не вдалось здолати. Наш земляк хотів жити, жити поруч із рідними, створити власну родину… Про щось мріяв, думав, надіявся… Та як же швидко догоріла свічка 40-літнього воїна…
Скорбота і сум завмерли в повітрі... У п’ятницю, 10 листопада, живим коридором слави жителі Ізяславської громади провели в останню путь Воїна Світла. Чин похорону нашого захисника звершили священнослужителі Православної Церкви України. Поховали Олександра з усіма військовими почестями на місцевому кладовищі під синьо-жовтим стягом.
Важко знайти слова втіхи, неможливо заспокоїти біль та гіркоту втрати. Кожен померлий воїн – це болючий шрам на душі кожного з нас.
Олександр відійшов у Вічність, залишивши по собі світлу пам’ять та спогади, які не залікують болючі рани рідних, але грітимуть їх душі щоразу, коли згадуватимуть про нього, про його героїчний вчинок. Він, як і інші наші відважні захисники, захищав свою країну, свій народ, свою рідну землю, яка тепер одягнула чорну хустину та в глибокій скорботі проливає за ним гіркі сльози. Світлу пам’ять про Воїна Світла збережуть назавжди у своїх серцях вдячні краяни.
Ізяславська міська рада
