5 квітня 2023 року навіки перестало битися хоробре серце щирого патріота, мужнього та сміливого Воїна-Героя, справжнього друга, люблячого сина, брата, чоловіка, батька, дідуся, якому навіки - 47 років. Він - старший сержант, стрілець 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти - вірою і правдою боровся із окупантом за незалежність нашої держави, за життя та майбутнє кожного українця, проте не вдалось зберегти своє… Виконуючи обов’язок військової служби на Луганщині, пішов у вічність новітній Герой…
Юрій був людиною, яка випромінювала внутрішнє світло, впевненість та спокій, по-братерськи відчувалась його підтримка. Та коли москальська орда масово полізла на українську землю, він разом із колегами-трударями, полишивши свою сім’ю, тих, кого любив, перекресливши свої мрії та плани, без вагань узяв до рук зброю і пішов захищати свою родину, свою Україну, кожного з нас. Пішов туди, де треба ненавидіти замість любити…Якщо тобі є кого любити, і є кого захищати, ти станеш справжнім бійцем і героєм. Бо у тебе нова робота: ЗАХИЩАТИ. Захищати тих, хто чекає на тебе вдома…
Юрій Дячук був відданий своїм побратимам по зброї та дбав про них, як про свою родину. Він – брат по духу та зброї. Тому й не дивно, що нарекли позивним «Брат».
Наш земляк, як й інші оборонці, обіцяв повернутись. Повернувся… На щиті… З честю, як личить воїнові! Він гідно пройшов свій шлях! Шлях козацького Воїна, шлях гідного Патріота Своєї Країни!
Молебень за загиблим бійцем проведено священнослужителями Православної Церкви України.
Місцем вічного спочинку Героя стало місцеве кладовище с.Завадинці, де востаннє йому віддали військові почесті. Вручено рідним захисника Державний Прапор України, який почесна варта зняла з його домовини.
Життя людини є безцінним, душа – безсмертна, а пам’ять про Героя – вічна. Тепер наші новітні Герої разом, десь там, у блакиті весняного неба, яке теж обіцяло їм так багато…
Ізяславська міська рада
