історія

Минуло 105 років від початку Українських визвольних змагань, які стали важливими для українців завдяки проголошенню Української Народної Республіки. Як зазначив український історик Георгій Касьянов, саме тоді назва «Україна» стала офіційною назвою держави, а «українське питання» було поставлене у центр світової політики.

15 травня – День пам'яті жертв політичних репресій, тож сьогодні ми пригадаємо трагічні події нашої історії радянського періоду і вшануємо пам’ять людей, які стали жертвами комуністичного терору.

92 роки тому на теренах північної частини Хмельниччини відбулися масові селянські виступи проти колективізації. Згодом ці виступи переросли у антирадянські повстання. Фактично з нашого регіону вони поширилися на всю радянську Україну і тривали аж до осені 1932 р. Лише з початком голоду 1932-1933 рр. ці повстання згасають. Сьогодні деякі історики називають ці заворушення селянським «майданом». Про причини, хід подій та наслідки антиколгоспних виступів на Шепетівщині мова піде далі.

У ХХ ст. радянська влада на державному рівні і на повну потужність застосовувала пропаганду як засіб насадження комуністичної ідеології, контролю суспільства та втілення власних завдань. Вона працювала для створення своєї моделі світу, користуючись різноманітними методами та інструментами, існувала в різних сферах життєдіяльності та здійснювала вплив на людину майже від народження. А також цілеспрямовано переконувала, що "наш" світ не тільки є більш правильним, але й справедливим, на відміну від "чужого".

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила Малий Державний Герб України − один із трьох офіційних символів нашої держави, а у 1996 році його статус був закріплений і в Конституції. Це стало завершальним етапом символічної візуалізації української державності — маючи гімн, Прапор і герб, Україна могла повною мірою презентувати себе в світі.

15 лютого минає 33 роки з дня виведення військ з Афганістану. 25 грудня 1979 року так званий «обмежений контингент радянських військ» висадився в Афганістані на летовищах Кабула, Баграма і Кандагара. Приводом для вторгнення стало бажання тогочасного керівництва Кремля змінити очільника Афганістану – Аміна.

Музей у Шепетівці, створений спершу для збереження пам’яті про радянського письменника Миколу Островського, за часів незалежності України почав змінювати формат і 2020 року став Музеєм пропаганди. Нині установа розвінчує міфи про біографію звеличеного раніше діяча, а на його прикладі показує механізм комуністичної пропаганди та осмислює наслідки тоталітарного минулого.

27 січня 1944 року розпочалася Рівненсько-Луцька наступальна операція І-го Українського фронту. Згідно неї радянське командування планувало вигнати нацистських загарбників з районів Рівне-Луцьк-Шепетівка.

Мультинаціональність населення Шепетівки завжди була притаманною нашому містечку, яке належить до так званого історичного пограниччя. Етнічний склад населення складали три значні групи: українці, євреї та поляки. На початок війни (1939 рік) євреї становили 20 відсотків загального населення міста.

 В експозиції Музею пропаганди є цікавий експонат – старовинний грамофон, який з’явився як результат прагнення людства зберегти інформацію на матеріальних носіях. Історія грамофона починається з 1877 року, коли було винайдено його прабатька - фонограф.