23 листопада 2011 року на базі Шепетівської виправної колонії №98 під керівництвом першого заступника голови облдержадміністрації - голови комісії Вадима Гаврішка відбулось засідання спостережної комісії обласної державної адміністрації. 

Участь у засіданні також взяли заступник голови спостережної комісії Іван Федоров, голова спостережної комісії Шепетівської райдержадміністрації Юрій Лінник, заступник голови спостережної комісії виконавчого комітету Хмельницької міської ради Ігор Ратушний, працівники Шепетівської виправної колонії №98 та Ізяславської виправної колонії №31.

7 грудня у залі засідань Шепетівської районної ради відбулись урочисті заходи присвячені Дню місцевого самоврядування. В заходах приймали участь депутат районної ради, заступник голови – керівник апарату обласної адміністрації Лілія Бернадська, голова районної державної адміністрації Іван Адамець, голова районної ради Микола Ковальчук, працівники та ветерани органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, депутати районної ради, селищний, сільські голови, працівники правоохоронних органів, засобів масової інформації. 
В ході урочистих зборів Лілія Бернадська відмітила, що майбутнє нашої держави неможливе без розвитку місцевого самоврядування. Адже саме від наполегливої і самовідданої праці, їх високого професіоналізму, компетентності, відповідальності та активної громадської позиції залежить розвиток Хмельниччини та України загалом. 
Вона привітала та нагородила кращих працівників самоврядних органів краю грамотами та цінними подарунками обласної державної адміністрації та обласної ради.

Вітаючи працівників місцевого самоврядування голова райдержадміністрації Іван Адамець зазначив, що завдяки спільним зусиллям виконавчої влади та органів самоврядування краю вдалося досягти високих показників у соціально-економічному розвитку Шепетівщини.
Він побажав усім міцного здоров`я, щастя, добра, злагоди, сімейних гараздів, творчих задумів та їх здійснення, впевненості і віри в майбутнє. «Хочу побажати неустанного пошуку нового для покращення життя та побутового обслуговування наших громадян. Багато залежить від рівня знань, наполегливості, професійної майстерності, але це справа часу, справа нашої спільної роботи, з надією на кращі зміни в нашому регіоні», -підкреслив Іван Адамець.
Від районної державної адміністрації він вручив грамотами та цінними подарунками працівникам органів місцевого самоврядування. 

В клубі залізничників міста Шепетівки, відбулись районні урочисті заходи та святковий концерт з нагоди відзначення Дня працівників сільського господарства. У заходах взяли участь заступник голови – керівник апарату Хмельницької обласної державної адміністрації Лілія Бернадська, голова районної державної адміністрації Іван Адамець, голова районної ради Микола Ковальчук, в.о. начальника обласної державної насіннєвої інспекції Олександр Васьков, керівники та працівники агроформувань району, селищний, сільські голови.
З вітальним словом до представників галузі звернулась заступник голови – керівник апарату Хмельницької обласної державної адміністрації Лілія Бернадська , яка відзначила, що саме сільське господарство – найбільш важлива і прибуткова сфера діяльності в регіоні. Саме тому, підкреслила вона, Президентом України Віктором Януковичем, головою обласної державної адміністрації Василем Ядухою пріоритетним завданням місцевої влади було означено підвищення рівня і якості життя сільського населення, що вимагатиме від нас підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, всебічної та щоденної підтримки розвитку сільської місцевості.
Лілія Бернадська також відзначила здобутки Шепетівщини у сільськогосподарському виробництві, адже у загальнообласному рейтингу район зайняв перше місце у своїй підгрупі, привітала хліборобів краю з їх професійним святом, вручила передовикам сільського господарства почесні грамоти та подарунки обласної адміністрації, обласної ради.
Виступаючи перед присутніми голова районної державної адміністрації Іван Адамець зупинився на здобутках галузі, основних завданнях та напрямках подальшого розвитку сільського господарства району. Так, він відмітив, що в районі впродовж останніх років спостерігається чітка тенденція нарощування виробництва валової продукції сільського господарства. Новітні технології у поєднанні з багатим досвідом хліборобів дають поштовх розвитку рослинництва. Успішно розвивається тваринництво, зростає поголів’я ВРХ. Будуються нові сучасні товарно – молочні комплекси. У поточному році побудовано сучасний молочно – товарний комплекс у с. Саверці. 
“Ці досягнення – не лише позитивний статистичний показник, а й здешевлення сільськогосподарської продукції для споживачів”, - наголосив очільник краю.
На завершення Іван Адамець побажав працівникам сільського господарства краю міцного здоров’я, щастя, щедрої ниви, радості й достатку в кожній оселі та нагородив почесними грамотами районної державної адміністрації та районної ради.

15 грудня 2011, 15:19

Обіцянки-цяцянки

Мало хто помітив, але нещодавно пройшов рівно рік з того часу як наше місто отримало нового мера в особі Антонюка Сергія Андрійовича. Рік - це достатня одиниця часу щоб проаналізувати здобутки нової влади і зробити висновок про її успішність. Шкода, що наш мер не взяв приклад з президента, уряду, інших міських голів, та в цю важливу річницю не прозвітував перед шепетівчанами про свою діяльність. Та я гадаю це не велика проблема, адже кожен з нас може дати оцінку міському голові опираючись на його рішення та дії. 

“Про участь у телепроекті зовсім не шкодую, але більше цього не робила б”, - каже Лариса Зелінська, яка рік тому взяла участь у телевізійному проекті “Без мандата” та довідалася, яке воно, життя після зйомок. Тоді вона протягом п’яти днів жила під одним дахом з депутатом Київської ради та колишнім кандидатом на пост Президента України Олександром Пабатом. Гламурний політик з айфоном https://vchehle.ua/iphone_11_pro_max допоміг пенсіонерці розпочати у старій хаті ремонт, власноруч рубав дрова, витрушував доріжки, копав картоплю та пообіцяв фінансово допомагати її онуку. А ще пересварив ціле село.

 “На мене вилили чимало бруду”

 Про те, що пенсіонерка з Хмельниччини стала учасником телевізійного шоу, у якому політики занурюються в атмосферу реального життя простої української родини: без мандата, мобільного телефону та інших атрибутів владного життя, ми вже писали в листопаді минулого року. Тоді молодий політик Олександр Пабат старанно порався по господарству, розташованому за сотні кілометрів від Києва - у селі Плесна, що на Шепетівщині. Пабату довелося займатися облаштуванням одноповерхової «мазанки». На додаток в «родині» колишнього кандидата в президенти опинилася самотня пенсіонерка-інвалід з онуком, котрий щойно перейшов до сьомого класу. 

Нагадаємо, що після участі у шоу, на яку Ларису Феодосіївну вмовив її онук, Плесна розкололася навпіл. І це протистояння не вчухло донині. Зокрема, одні жителі села лише зраділи, побачивши односельчанку на екрані: все ж таки візит київського гостя міг привернути увагу й до проблем самого селища. А ось інші звинуватили жінку у тому, що вона запрагнула популярності та вирішення своїх проблем за чужий кошт. Кажуть, що після виходу програми, яку бачило майже усе село, пані Ларису частина односельчан навіть намагалася викинути з автобуса! Проте, вчасно схаменулися, напевно, згадавши про відповідальність…

Сама Лариса Феодосіївна каже, що не звертає уваги на образи на її адресу. Та й взагалі, каже, що їх не чула, а ще додає, що нікому з її односельчан ніхто не заважав стати героєм телепроекту “Без мандата”. «Я не спілкувалася раніше і не спілкуюся зараз з людьми, котрі намагаються звинуватити мене у чомусь поганому, - каже пенсіонерка, - інші навпаки кажуть, що я вчинила правильно. Після виходу передачі багато знайомих казали, що про мене було погано написано й в Інтернеті. Та відповідати на ці образи я не захотіла, щоб не уподобитися своїм опонентам. Без участі у програмі я фізично не змогла б довести хату та обійстя до ладу. У нас протікав дах, горіла проводка, а на городі був повний безлад. Мені, інваліду після операції, важко було усе це обходити. Та й на пенсію у 800 гривень ремонт тоді, і зараз, зробити нереально».

 Вже майже рік, як депутат із своїми підопічними фактично не спілкується

 Одразу після зйомок телепередачі Олександр Пабат не забував про бабусю та її онука, телефонував у Плесну. А ще, як і обіцяв під час програми, донині щотижня надсилає школяру спеціальну «стипендію» - 50 гривень. “Щоправда, це нині єдина допомога від пана Пабата, - каже Лариса Зелінська. - Та я більшого й не вимагаю. Під час проекту Олександр Вікторович і так багато зробив для нас”. Крім «стипендії», за словами Лариси Феодосіївни, депутат київської ради довів їхнє подвір’я та будинок до ладу. А ще подарував купу потрібних речей. Зокрема, нині в старенькій хаті є сучасна газова плитка, холодильник, телевізор, деякі меблі та пилосос, а навколо городу - новий паркан. Допоміг колишній кандидат у президенти сім’ї й продуктовими запасами на зиму. За власний кошт перекрив дах, поміняв електропроводку, зробив запас дров та побілив хату. А ще, погасив комунальні борги. “Згодом купив онуку комп'ютер, а на день народження подарував йому кількасотень гривень та запросив на Новорічну ялинку до столиці, - каже Лариса Феодосіївна. - А ось з самим Пабатом ми не спілкувалися вже з минулого року - він постійно знаходиться в роз'їздах. Востаннє минулої осені він сам приїздив до нас. Відвідав місцеву сільську раду, школу, ніби навіть чимось фінансово допоміг, але я у ці питання не вникала. А ще прийшов до нас, подивився, як ми живемо, похвалив та пообіцяв полагодити пічку, яка нормально не працювала ще з часів проекту, та наказав Івану до нього телефонувати. Коли піч взагалі вийшла з ладу (щоб її почистити навіть людей наймала), то онук наважився зателефонувати Пабату. Той слухавку не брав. Тоді я зателефонувала його помічнику та вона сказала, що нічого про обіцяний ремонт не знає... З тих пір до політика я не зверталася...” Щоправда, пані Лариса делікатно замовчує, що той ремонт, який під час проекту “стаханівськими” темпами було розпочато у “мазанці”, де вони мешкають з онуком, найнята бригада, щойно депутат поїхав до Києва, так і не завершила...

 “Онук залишився зі мною, а з сином я помирилася”

 Після зйомок телепроекту син перестав спілкуватися з матір’ю. Сталося це одразу після виходу програми. Як згадує Лариса Феодосіївна, тоді в сюжеті прозвучала фраза «за кадром», що її син, котрий живе з родиною у сусідній Шепетівці, їй не допомагає.


“Та я цього навіть не казала! - розповідає Лариса Зелінська. – Невістка – чудова людина, котра, знаючи, що я живу сама з дитиною, завжди віддавала останнє, сказала, щоб я забула дорогу до їхньої оселі. Син також зі мною не спілкувався. Дякуючи Богу, нині усе владналося...».

Допомагає за словами Лариси Феодосіївни і її старша донька, мати Івана, яка нині живе у столиці з новим чоловіком та перебуває у декретній відпустці. “Вона про сина не забуває, - каже пенсіонерка. - Напередодні навчального року приїхала до нас та повністю підготувала сина до школи”. До речі, після виходу телешоу, коли показали умови проживання бабусі та онука, долею дитини раптово зацікавилися «опікунські служби». Вони поставили ультиматум: або до мами, родина якої у столиці немає відповідних житлових умов, або в дитячий будинок. “Мені тоді довелося пережити справжнє судилище відповідних органів, - згадує пані Лариса. - Та все одно, онук залишився зі мною: йому виповнилося 14 років, тому останнє словом залишається за ним”.

Загалом, пенсіонерка зовсім не шкодує про те, що взяла участь у проекті, хоча це було й важко морально. «Ти постійно знаходишся під «прицілом» відеокамер, - розповідає Лариса Феодосіївна, - усі емоції, котрі бачать телеглядачі, справжні. Сльози, сміх, лайка – усе на сто відсотків натуральне. Участь у проекті допомогла мені “підняти голову” та вибратися з важкої ситуації”. Звісно, що за рік у її родини з'явилися інші проблеми. Та, принаймні, на цю зиму в неї все ще зберігся запас “депутатських” дров...

Мало, хто знає, що на будівництво колись відомого на увесь Радянський Союз музей Миколи Островського не пішло, фактично, жодної бюджетної копійки. Та й тим, хто втілював в життя неймовірний задум авторів проекту, також грошей не платили. Нині у кулуарах влади з'явилися плани реформувати візитівку Шепетівки, та на її базі створити музей військової техніки та зброї. Принаймні, про це йдеться у проекті “Плану реалізації стратегії регіонального розвитку Хмельницької області на 2011-2014 рік”. Хоча, у самому музеї кажуть, що нинішню експозицію та назву необхідно зберегти.

Надзвичайна подія сталася в Шепетівці, вчора на вулиці В.Котика виникла пожежа сміття на стихійному смітнику. На місці пожежі було виявлено тіло громадянина 1959 року народження. Що стало причиною смерті людини, встановлюють правоохоронці.

У народі говорять, що земля може всіх нагодувати своїми плодами і напоїти живою водою своїх джерел, вона захищає нас, але не може захистити себе. Захищати рідну землю, землю своїх батьків і дідів — це почесний обов’язок кожного справжнього чоловіка — громадянина і патріота.

З грудня 2011 року в НВК№3 «Школа-військовий ліцей» учні І курсу ліцею традиційно складали Обітницю ліцеїста. 11 років поспіль у закладі нового типу проходить це урочисте свято.

На чолі з класним керівником В.М. Водясовою ліцеїсти І курсу вишикувалися в актовій залі. Під звуки козацького маршу до зали внесли прапор ліцею (знаменна група ліцеїстів II курсу: Легінович Владислав, Шершенюк Олександр, Євич Віктор). За командою начальника військовоголіцею, підполковника запасу В.І.Кудріна командири відділень II курсу віце-молодші сержанти Олександр Регула, Дмитро Хаврун, Анас-тасія Іордійчук приступили до приведення до обітниці 21-го ліцеїста І курсу. Квитки ліцеїста урочисто вручили гості свята.

Обітниця ліцеїста — закон життя ліцею, який має силу морального обов’язку ліцеїста. За доброю традицією привітання-настанову з нагоди прийняття обітниці першокурсникам вручили ліцеїсти II курсу. Від імені батьків материнський наказ оголосила Н.А.Бруцька. Ліцеїсти І курсу в особі командира взводу, віце-сержанта Дениса Бруцького запевнили батьківську громадськість, своїх однолітків, що вони будуть неухильно виконувати вимоги Обітниці ліцеїста.

У НВК №3 кожний ліцеїст, приймаючи Обітницю, бере на себе обов’язки, виконання яких складає зміст його навчання, життя. Цьогоріч ряди військового ліцею поповнились новим поколінням. Ми переконані, що наші учні будуть чесно виконувати свій обов’язок і ні На крок не відступлять від вимог Обітниці, не посоромлять педагогів та своїх батьків.

Н.М.Щур, заступник директора НВК № З з виховної роботи.

 

У 1920-1930-х роках працівники митного пункту в Шепетівці активно боролися з перевізниками імпортного трикотажу та дитячих іграшок. Ця історія яскраво описана у раніше забороненому есе видатного українського письменника Остапа Вишні "Як переїхати митницю".

Нещодавно у Полтаві проходив Всеукраїнський конкурс юних гумористів «Посміхнемося щиро Вишні», приурочений річниці з дня народження українського письменника Остапа Вишні. 11-річного Єгора Кордонця, учня 6-В класу Шепетівського НВК № 1, за майстерне декламування усмішок «Чудо в черевику» й «Та доки ж!» нагородили дипломом.

Серед учасників міського відбіркового туру на Всеукраїнський конкурс була 15-річна учениця ЗОШ №6 Олена Роїк. За вміле художнє читання гуморесок «Дер Галушко» і «Куца Фенька» вона отримала грамоту.

Мало кому відомо, що письменник-гуморист Остап Вишня відвідував Шепетівку. Шукав тут сюжети для своїх гумористичних оповідань. І таки знайшов. Про це детальніше - у матеріалі володимира Ковальчука "Остап Вишня: "Шепетівські митники - веселий народ"".

0
репостів
0
репостів