Середа, 29 липня 2026 00:38

«Малювання допомагає триматися»: жителька Білогір'я розписує гільзи для ЗСУ та чекає зниклого безвісти чоловіка

Автор

Жителька селища Білогір'я Анастасія близько пів року перетворює використані боєприпаси на артоб'єкти. Жінка розмальовує гільзи, тубуси та виготовляє брелоки, які реалізують на благодійних аукціонах для потреб Збройних сил України. У такий спосіб вона не лише допомагає фронту, а й долає біль невідомості після того, як її чоловік зник безвісти на Харківщині.

Від брелоків до великих тубусів: як створюються вироби

Для роботи майстриня використовує акрилові фарби, тонкі пензлі та відпрацьовані елементи зброї. Кожен виріб проходить ретельну підготовку: шліфування, очищення від нагару, ґрунтування, художній розпис та фінішне покриття лаком.

У доробку Анастасії — близько десятка великих розписаних тубусів і гільз, а також десяток дрібних брелоків, виготовлених із деталей боєприпасів. За її словами, на невеличку гільзу іде близько години роботи, тоді як над масштабними елементами доводиться працювати по кілька днів.

Найбільше труднощів на початку викликали українські колоски. Втім, опанувавши цей елемент, майстриня зробила його одним із провідних мотивів у своїх роботах.

Біль втрати та 70 акцій підтримки у Білогір'ї

Малювання стало для Анастасії не лише волонтерством, а й арттерапією. 9 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Синьківка Куп'янського району Харківської області перервався зв'язок із її чоловіком. Востаннє подружжя спілкувалося телефоном безпосередньо перед його виходом на позиції.

Аби не залишатися наодинці з горем, Анастасія разом із донькою щотижня їздила до Хмельницького на акції на підтримку військовополонених і зниклих безвісти. Згодом із наближенням холодів жінка вирішила започаткувати такі заходи у рідному Білогір'ї. Відтоді у селищі відбулося вже близько 70 регулярних акцій.

Сьогодні Анастасія згуртувала навколо себе родин захисників, ставши опорою для інших дружин і матерів, які чекають на повернення своїх рідних із війни або полону.

«Коли ми востаннє говорили з чоловіком, він сказав: "Я виходжу, вимикаю телефон". Після цього зв’язок зник. Переживати таку невідомість значно легше, коли поруч є люди зі схожим досвідом і коли ти постійно нагадуєш суспільству про тих, хто боронив Україну», — ділиться Анастасія.

Відео

Коментувати...
Увійти за допомогою ( Зареєструватися? )
або опублікувати як гість
Завантаження коментаря... Коментар буде оновлено через 00:00.

Будьте першим, хто залишить коментар.

Сайт міста Шепетівка ©2005-2026

Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання на shepetivka.com.ua

0
репостів