Сьогоднішній наш герой — т.в.о. заступника начальника відділу кримінальної поліції Шепетівського райуправління майор поліції Сергій Швець, який служить в органах внутрішніх справ вже 18 років, 14 з яких оперативник безперечно відданий своїй службі — карному розшуку.
Це вкотре довела старший сержант Тетяна Тимощук, дочка старшого оперуповноваженого Шепетівського РУП капітана поліції Володимира Тимощука. Розповідають у Шепетівському районному управлінні поліції.
Функціонування жорстокої репресивно-каральної машини тоталітаризму на українських землях у 1929–1933 роках призвело до трагічних наслідків. На жаль, свідомість сучасного покоління не завжди сприймає усі митарства та жахіття, які пережили наші предки. Однак, суспільство не має права забувати про них. З цією метою ми й збираємо живі спогади про маловідомі й цікаві сторінки історії нашого краю.
Марко Данилович Безручко – генерал-хорунжий армії УНР, голова штабу Корпусу Січових Січових Стрільців, начальник штабу Армії. Його життєвий шлях тісно пов’язаний з Шепетівкою. Саме завдяки вмілим тактичним плануванням оборони Шепетівського залізничного вузла у квітні 1919 року Марко Безручко зажив слави видатного тактика військового мистецтва.
81 рік тому, а саме 3 квітня 1940 року, розпочалася одна із найбільших польських трагедій ХХ століття під назвою «Катинський розстріл». У Смоленській, Тверській та Харківській областях протягом квітня-травня того року за наказом радянського керівництва без суду поетапно були страчені понад 20 тисяч кадрових та мобілізованих офіцерів польської армії.
Йдучи на вибори до Верховної Ради України в 2019 році, кожен із кандидатів пропонував виборцям свою передвиборчу програму. Минуло понад півтора року. І, як з’ясувалося, упродовж цього часу депутати, які здобули перемогу в семи виборчих округах Хмельниччини, по-різному ставилися до виконання передвиборчих обіцянок, що стосувалися їхніх округів: хтось систематично працював задля виконання взятих на себе зобов’язань, а хтось поки відкладав їх реалізацію.
Працюючи з усною історією ми натрапили на цікавий спогад, який розповідає історію одного будинку в нашому місті. Цей спогад далекий від політики, але у ньому простежуються звичні для тих часів речі і методи тогочасної системи... А також в ньому і про людяність, якій завжди було місце, незважаючи ні на які обставини…
Історія розвитку благодійності в Україні сягає своїм корінням ще давньоруського періоду. Відтоді опіка про бідних, утримання спеціальних будинків для нужденних, будівництво храмів і монастирів стало чи не найпершим обов’язком представників князівських династій і шляхетських родів на українських землях.
0
репостів
0
репостів