Відступ «совєтів»: три потужні вибухи та мародерство
Перед приходом окупантів радянські війська застосували тактику «спаленої землі», влаштувавши у місті три величезні вибухи. Були знищені:
- архів НКВС (будівля початку XX ст. на місці сучасного «Ангела скорботи»);
- залізнична станція (вибухівку заклали на коліях та безпосередньо у приміщенні);
- спирто-очисний склад (навпроти сучасної прикордонної академії, щоб сировина не дісталася ворогу).
Також під час відступу була виведена з ладу місцева електростанція. Пріоритетом евакуації стали ресурси та техніка, а не люди. Партійна номенклатура та енкаведисти втікали в паніці, кинувши місто напризволяще. Два дні Проскурів залишався без жодної влади, через що мародери почали масово грабувати склади.
Вступ «Едельвейсу» та інфраструктурні зміни
29 червня 1941 року ворог окупував перший населений пункт області – село Білотин, 4 липня впала Шепетівка, 8 липня – Проскурів.
Місто було окуповане бійцями 1-ї гірської дивізії «Едельвейс». Нацисти одразу взялися за перейменування центральних вулиць: тодішня вулиця Карла Маркса (сучасна Подільська) стала Ягерштрассе, а Проскурівська — Герінгштрассе (на честь Германа Герінгa).
Стан тогочасного Проскурова вразив окупантів: бруківка була лише в центрі, решта вулиць потопала в багнюці. Для власних потреб німці почали розбудовувати інфраструктуру:
- проклали бруківку вздовж вулиці Кам’янецької та облаштували Старокостянтинівське шосе;
- відновили роботу електростанції та водогону;
- збудували першу в місті каналізаційну мережу;
- проклали перший в Україні мідний телефонний кабель (Вінниця — Проскурів — Рівне) для зв'язку зі ставкою Гітлера «Вервольф».
Жорсткий контроль, примусова праця та карткова система
Керівні посади в місті обіймали виключно німецькі чиновники, а місцеве населення брали лише на низові роботи (перекладачі, діловоди, прибиральниці). Окупанти відновили колгоспи, примушуючи селян працювати під загрозою відправки до трудових таборів.
Життя містян жорстко контролювалося. Ті, хто працював, рятувалися продовольчими картками, отримуючи на тиждень 100 г м’яса, 1,5 кг хліба та 2 кг картоплі. Українцям заборонялося відвідувати кінотеатри разом із німцями, суворо контролювалися змішані шлюби, а також діяла повна заборона на вільний продаж продуктів чи вилов риби.
Терор, табори смерті та гетто
Окупація супроводжувалася нечуваним терором та масовим знищенням людей:
- у серпні 1941 року в мікрорайоні Ракове створили табір суворого режиму для військовополонених «Stalag 355», який мав ще 6 філій. Через голод, хвороби та знущання смертність тут сягала до 700–950 осіб на день;
- у грудні 1941 року в районі сучасного продуктового ринку створили єврейське гетто, куди зігнали 3 тисячі євреїв;
- з 1942 року в мікрорайоні Лезневе нацисти розпочали масові розстріли єврейського населення.
Намагаючись здобути бодай якусь лояльність, окупанти дозволили відкрити храми (зокрема, церкву Різдва Пресвятої Богородиці). Проте нацисти використовували релігію виключно як інструмент власної пропаганди, суворо контролюючи діяльність священнослужителів та штрафуючи за «самовільні» відправи.
