На перший погляд може здатися, що на цих фото китайська порцеляна. Але насправді, такий посуд виробляли у нашій місцевості у XIX столітті. Село Білотин Шепетівського району розташоване за 30 кілометрів від нашого міста. Саме тут у 1850 році князем Яблоновським була відкрита порцелянова фабрика. На початку 1860 року фабрику придбав купець Зуссман. У 1884 році на фабриці працювало 15 робітників.

27 січня 1944 року розпочалася Рівненсько-Луцька наступальна операція І-го Українського фронту. Згідно неї радянське командування планувало вигнати нацистських загарбників з районів Рівне-Луцьк-Шепетівка.

11 лютого 1944 року Червона Армія неймовірними зусиллями таки зуміла вибити німецько-нацистські війська з Шепетівки. Про ці події у фондах Музею пропаганди є достатньо спогадів солдатів та офіцерів радянської армії. Але інколи вони є не точними – часто бійці плутаються в датах, місцях проведення боїв. Цю прогалину можна компенсувати за допомогою журналів бойових дій, які ретельно велися в штабах військових частин. Нижче подаємо журнал бойових дій 4-го гвардійського танкового корпусу. Без його допомоги напевно б ще довго червоноармійські піхотні частини вели бої за Шепетівку.

До середини ХІХ століття Шепетівка була невеличким приватновласницьким містечком Заславського повіту Волинської губернії Російської імперії. Належало воно князю Є. Сангушку. З 1846 року Шепетівка переходить у володіння Марії Сангушко – онуки князя Сангушко, якій він підписав дарчу грамоту. У 1859 році Марія Романівна Сангушко виходить заміж за графа Альфреда Потоцького. Населений пункт Шепетівка стає власністю графа Альфреда Потоцького і стає центром управління великими графськими маєтками загальною площею 105 тис. десятин. У 1889 році, після смерті Альфреда Потоцького, містечком заволодів його молодший син Йосип. Потоцькі володіли містечком до 1917 року.