ФК "Темп" Шепетівка
Розділ Спорт
У футболі чимало значать традиції, що йдуть корінням в далеке минуле. Однак це не зупиняє ентузіастів, які спалахують ідеєю виростити квітучий сад у пустелі. Один з таких прикладів - шепетівський "Темп". Цей клуб нізвідки з'явився в вищій лізі українського футболу у першій половині 1990-х, але швидко канув у небуття.
Вісім років вимагає полагодити дах свого будинку Віктор Кльок, 68 років, з міста Шепетівка Хмельниччини. Написав чиновникам десятки звернень, виграв суд. Комунальне підприємство "Житлосервіс" зрештою розформували, однак дах не полагодили.
Валя Котик
Розділ Інше
5 березня святкують «річницю визволення Ізяслава від німецько-фашистських загарбників». Під час «святкових заходів», як завжди, згадуватимуть ім`я героя Совєтського Союзу Валі Котика, який «героїчно загинув» під час «визволення» Ізяслава. Саме на сюжеті «героїчної загибелі» спробую зосередитися в цій статті.
Вже майже рік у нашому місті діють управляючі компанії «Житлофонд» та «Управдом». Весь цей час шепетівчани платять кошти за послуги для приватних компаній, які не мають жодних правових підстав обслуговувати ваші будинки.
Павло Гарячий – сотник, командир 1-ої сотні 1-го гайдамацького кінного куреня ім. Яна Кармелюка (Поділля). 1919 рік
Розділ Інше
01 травня 2012, 02:09

Павло Гарячий

Оборонець нашої Батьківщини сотник Армії УНР Павло Гарячий (Горячий) не один раз дивився в очі смерті. І не раз щасливо розминався з нею…
У селі Пліщин Шепетівського району Хмельниччини найбільше у районі корів, хворих на лейкоз. Місцеві звинувачують стихійне звалище, біля якого пасеться худоба.
Єсенін «служив» у Шепетівці
Розділ Культура
Можу уявити шепетівчанина, який не подорожував літаком або ж пароплавом. А щоб він не їздив електричкою чи тепловозом, це нонсенс. Адже залізниця у Шепетівці існує з 1873 року. І багато подій пов’язано із залізничним вузлом. Принаймні людина-символ Микола Островський працював у кубовій місцевого вокзалу.
В Шепетівці буваю рідко, хоча сорок років з життєвого багажу залишилось тут. Нещодавно оглядав будинок на вулиці Чкалова, 20, де пройшло дитинство. Жахливе видовище. Думаю, невже в такому соромі пройшли найчарівніші роки? У 1959-му наш двоповерховий будинок був найкращим на всю вулицю, бо інших «висоток» не було, лише так званий «клоповник» на початку вулиці плавно виходив на мощену бруківкою, а згодом і асфальтовану головну вулицю міста – Карла-Маркса. Сьогодні мій будинок з фасаду до другого поверху милує око, бо квартири розкуплені і перетворені в магазини. Зворотна ж сторона, де зберігся клаптик подвір’я, переконує, що жили ми бідно і що справедливо…
0
репостів
0
репостів