Життєва дорога В.О. Кашлакова тісно пов’язана із містом Шепетівкою. Тут він народився 28 жовтня 1987 року, тут пройшло його дитинство. Ходив у садочок «Дюймовочка», навчався в НВК №1. Всі його пам’ятають надзвичайно розумним допитливим хлопчиком, який дуже любив машинки, іграшкові пістолети, автомати.
АрміяInform готує матеріали про випускників Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (ВІТІ), які є учасниками бойових дій. Цього разу їх співрозмовником став шепетівчанин, лейтенант В`ячеслав Цибульський. Молодий офіцер поділився враженнями від навчання, розповів про участь в АТО та про те, як прищепити любов до Батьківщини.
Першого серпня 2018-го року шепетівчани проводили в останню путь начальника радіолокаційної станції батареї управління артилерійської розвідки бригадної артилерійської групи, прапорщика Анатолія Андрощука. Горе прийшло у родину шепетівчан Віри Федорівни і Володимира Сергійовича Андрощуків – загинув їхній старший син, 41-річний Анатолій.
В Шепетівському районі склалася неблагополучна епідситуація щодо інфекційної захворюваності. За 6 місяців 2019 року зареєстровано 26 випадків сальмонельозної інфекції, що складає 34,3 на 100 тис. населення при середньо обласному показнику 10,7 на 100 тис. населення. Це на 44% більше порівняно з аналогічним періодом 2018 року. Шепетівський район займає «почесне» перше місце серед усіх районів області по захворюваності на сальмонельоз. Випадки реєструвалися як серед міського населення (14 випадків), так і серед жителів сільської місцевості (Судилків, Ленківці, Городище – по 2 випадки; Р. Нова, Сульжин, Плесна, Кліментовичі, Хутір, Білопіль – по 1 випадку). Серед організованих дитячих колективів випадки захворювання сальмонельозом реєструвалися в таких закладах: ЗОШ с. Судилків, ЗОШ с. Хутір, ЗОШ №4.
Шепетівщина багата своїми талановитими уродженцями: серед них є і актори, і громадсько-політичні діячі зі світовим ім’ям. Ми знаємо їх життєвий шлях, діяльність, яка не завжди напряму пов’язана із Шепетівкою. На превеликий жаль, досить часто ми згадуємо про людей, коли про них залишається лише спогад, а живе спілкування вже не можливе. Саме так сталось із Володимиром Альбіновичем Марцинковським, який був відомий усій Україні та за її межами, але забутий на рідній землі: про нього не писали в місцевих газетах, не згадували у школах, про нього пам’ятали лише його рідні, яким він завжди надсилав свої наукові праці.
Сайт міста Шепетівка ©2005-2026
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання на shepetivka.com.ua