24-річна ветеранка та бойова медикиня Діана Калюжна з Ізяслава, яка присвятила військовій службі шість років і втратила на війні чоловіка, відкрила власну службу пасажирських перевезень. Таким чином жінка виконує останнє прохання полеглого чоловіка Артура — «жити за двох», а також долає наслідки психологічної травми та розвінчує стереотипи про жінок за кермом.
Рівно сто років тому, у серпні 1926 року, видатний український мистецтвознавець, етнограф та музейник Данило Щербаківський відвідав Ізяслав, Шепетівку, Славуту та навколишні містечка й села в рамках наукової експедиції. Побачена руйнація унікальних архітектурних і культурних пам'яток лягла в основу його резонансної статті «Культурні цінності в небезпеці», яка стала останнім відчайдушним закликом вченого на захист української спадщини.
Майстриня з Ізяслава Оксана Житинська за шість місяців відтворила 88 старовинних українських прикрас із бісеру. Серед її найпопулярніших робіт — кольорова репліка силянки Лесі Українки, зображеної на 200-гривневій купюрі, а також точні копії музейних експонатів із різних регіонів України.
Жителька селища Білогір'я Анастасія близько пів року перетворює використані боєприпаси на артоб'єкти. Жінка розмальовує гільзи, тубуси та виготовляє брелоки, які реалізують на благодійних аукціонах для потреб Збройних сил України. У такий спосіб вона не лише допомагає фронту, а й долає біль невідомості після того, як її чоловік зник безвісти на Харківщині.
Вони познайомилися у соціальних мережах, пережили коротку відпустку після госпіталю та побудували сім'ю на відстані. У серпні 2024 року воїн Артем Галкин зник безвісти поблизу населеного пункту Водяне на Донеччині, а в грудні 2025 року збіг ДНК остаточно підтвердив найгірше. Вдома на нього так і не дочекалася новонароджена донечка, про вагітність Юлії Артем так і не встиг дізнатися. Про перше знайомство, місяці виснажливих пошуків, фатальні помилки свідків та любов, яка долає смерть, шепетівчанка Юлія Галкина розповіла у своїй відвертій і болісній історії.
21 липня 1917 року народився один з організаторів збройних формувань українського визвольного руху на теренах Золочівщини сотенний Василь Нагірний – «Летун». Саме під його керівництвом діяла знаменита сотня самооборони «Буря» — підрозділ, який став легендарним на терені Краснянщини завдяки успішним партизанським діям та запеклому опору радянським каральним загонам. Військові успіхи сотні «Буря» зробили її командира однією з ключових постатей повстанського руху в Золочівській окрузі.
Володимир Касянчук — оперативний черговий оперативно-координаційного відділення 3-го державного пожежно-рятувального загону ДСНС у місті Нетішин, майор служби цивільного захисту. Уже 21 рік він рятує людські життя на службі та здобуває перемоги на спортивних аренах. Багаторазовий чемпіон Хмельниччини, призер чемпіонату України з гирьового спорту, майстер спорту Асоціації гирьового спорту, він також успішно виступає в пауерліфтингу, армреслінгу, легкій атлетиці та пожежно-прикладному спорті.
Понад пів століття мешканець Хмельниччини Павло Мартинюк присвятив грибництву. За ці роки він пройшов шлях від звичайного любителя до польового дослідника та міколога-аматора, який першим в Україні виявив кілька надзвичайно рідкісних видів грибів.
Ветеран війни Юрій з Ізяслава, який втратив праву ногу на фронті, доводить власним прикладом: важка травма — не привід відмовлятися від активного життя. Після протезування чоловік продовжує їздити на мотоциклі, квадроциклі, плаває на сап-борді та разом із дружиною дарує радість місцевій малечі, розвиваючи власну справу.
8 липня 1941 року німецькі війська повністю окупували Проскурів (нині Хмельницький). Нацистська окупація міста тривала майже три роки — до 25 березня 1944 року. Музей історії міста Хмельницького розповів, як відбувався відступ радянської влади та якими були реалії життя під новим режимом.
Сайт міста Шепетівка ©2005-2026
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання на shepetivka.com.ua