Літературно-мистецька студія "Доля"

<p>
Годинник  вистукує... темiнь i  тиша.</p>
<p>
На  серцi   неспокiй  i  думи  сумнi.</p>
<p>
Нестерпно i  болiсно  знову  менi</p>
<p>
За  бiдну  країну.   Свiй   бiль   заколишу</p>
<p>
 </p>
<p>
Неначе  дитятко...  хай спить бiля   неньки.</p>
<p>
Знов  розпач  i  втрати…  солона   сльоза. </p>
<p>
В  душi  почуттiв   незбагненних  гроза,</p>
<p>
На  щастя  крихке  сподiвання   й   тоненьке.</p>
<p>
 </p>
<p>
Зiрки  загорiлись  у  темрявi  ночi.</p>
<p>
Ось  Янгол  на  вухо:  «Борись!»  прошепоче.</p>
<p>
Враз  розпачу  морок  накриє  весь  свiт.</p>
<p>
 </p>
<p>
А  я  дослухаюся  голосу  серця.</p>
<p>
Я  вiрю   у  друзiв,  що  вiрнiсть  озветься.</p>
<p>
I  мрiю  про  волю  уже  стiльки    лiт.</p>
<p>
Віра Кухарук</p>

<p>
Скіфські  коні  і  степи  безкраї,</p>
<p>
Шлях  на  Січ...  за  козаків  молили</p>
<p>
Навіть  баби  давні  із  могили,</p>
<p>
А  козацтво  й  нині  все  гуляє.</p>
<p>
 </p>
<p>
Щось  поводирі  своє  торочать,</p>
<p>
Йти  куди  й  якими  нам  шляхами.</p>
<p>
Розпач  тихо  скапує  зірками.</p>
<p>
Нечестивці  кров  з  народу  точать.</p>
<p>
 </p>
<p>
Правди  каганець  заледве  світить.</p>
<p>
Господи,  є  правдонька  на  світі?</p>
<p>
Від  неправди  вже  й  душа  зболіла.</p>
<p>
 </p>
<p>
Серця  біль...  затиснуті  до  крику,</p>
<p>
Ледь  тамуємо  печаль  велику.</p>
<p>
Шабля  духом  вільним  задзвеніла.</p>
<p>
Віра Кухарук</p>

<p style="margin-left:2.0cm;">
Святі   апостольські  слова... </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Чи  зможе  ворог  другом  стати?</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Частіше навпаки  бува…</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Як  це  не гірко  визнавати,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Сьогодні  друг,  та  навіть брат,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
А  завтра заздрощі  заїли</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
З людини  враз  вродився кат…</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
На  зраду  вже  благословили?</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Святі  отці  чогось  мовчать,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Зажурені  священні кручі…</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Хтось на вуста  поклав печать,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Щоб зерна  не зронить пекучі?</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
В покорі  не схилить народ,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Що  зріс  на  цій  землі  стражденній!</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Є  меч  і куля для  заброд,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
І є  ще  пагорби  священні,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Де  Володимир освятив</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Народ  великий  України,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Що  кожен  шмат землі  полив</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Своєю  кров’ю… Ворог  згине!</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Для  когось рідний  край  чужий</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Був  всі  роки… Це не змінити!</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Та зневажать його не смій!</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Тараса  мудрі  заповіти</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Вивчай,  шануй  і  пам’ятай:</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Це твій  найкращий  в  світі край!</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
<em>Віра Кухарук</em></p>

<p>
Ранняя весна… уже успели,<br />
первоцветы выбросить стрелу.<br />
Неужели птицы прилетели,<br />
прежде времени доверившись теплу?<br />
<br />
Я стою и вслушиваюсь в небо,<br />
вглядываюсь, но... не вижу птиц.<br />
Только голоса, как эхо… где-то,<br />
и видения расплывчатые лиц.<br />
<br />
Нет, не птицы… Голову склоняю -<br />
души тех - кому бы жить и жить.<br />
Но с тоской и болью понимаю,<br />
что теперь им, только по небу кружить.</p>
<p>
Леонид  Жмурко</p>

<p>
В крае нашем… не рады приходу весны,<br />
стаял снег, и земля разговевшись ждёт всходы,<br />
но не сеют… как птицы кочуют народы,<br />
в неизбежность поверив нависшей войны.<br />
<br />
Как в библейском писании снова пошёл<br />
убивать Каин Авеля… будучи братом,<br />
только выбрал не нож, а пришёл с автоматом,<br />
помоги, Боже, где ты..?  С ума брат сошёл.<br />
<br />
Позабыв обо всём, и что кровь  не водица,<br />
и ещё не просохла от крови земля,<br />
зло твердит: породила нас, дескать, блудница,<br />
и не кровные братья… ни ты, и ни я…<br />
<br />
В крае нашем… не рады приходу весны,<br />
хоть распелась в ветвях перелётная птица,<br />
смотрим зло в ненавистными ставшие лица…<br />
Боже, если ты есть, нас избавь от войны.</p>
<p>
<em>Леонид Жмурко</em></p>

<p>
<strong>Играют мальчики в войну<br />
<br />
</strong>Песочница напополам, строги мальчишек лица,<br />
играют мальчики в войну, незыблема граница.<br />
Летят снаряды из песка, и падают солдатики,<br />
орут воители «Ура!!!» … Чумазые касатики.<br />
Их примирял из окон зов, и затихали споры -<br />
как просто заключали мир… Игрушечные ссоры.<br />
<br />
Пол-улицы напополам, строги мальчишек лица,<br />
щиты, огонь, стрельба и дым, и шаткая граница.<br />
Летят гранаты с двух сторон, и падают солдатики,<br />
орут воители «Ура!!!» … Чумазые касатики.<br />
Играют мальчики в войну… Нешуточные страсти,<br />
солдатиками став в руках у рвущихся ко власти…</p>
<p>
<br />
Летят гранаты, камни, и… в глазах сверкает злоба.<br />
…уже один давно лежит - начинкой став для гроба.<br />
Летят гранаты с двух сторон, и падают солдатики,<br />
орут воители «Ура!!!» … Чумазые касатики.<br />
Не слышат крика матерей «а ну-ка, померитесь»,<br />
пожмите руки поскорей, и больше не деритесь.<br />
<br />
Летят гранаты с двух сторон, и падают солдатики,<br />
орут воители «Ура!!!» … Чумазые касатики.</p>
<p>
<em>Леонид Жмурко</em></p>

<p>
<strong>Не хороните Украину прежде времени</strong><br />
<br />
экс, на тех, кто злорадствует по поводу происходящего в Украине, и бездумно повторяющим за киселёвым всякую чушь - поджёг и грабёж в Верховной Раде, который разрисовали и пробовали смаковать по ТВ, а он не произошёл, погромах... которые так и не произошли, на притеснение русскоязычного населения... снова мимо.<br />
Выдающим желаемое, за действительное. Называющими бандеровцами всех - (люди со всей Украины, всех конфессий, говорящих на разных языках) - кто посмел выступить против зарвавшейся, разворовавшей золотовалютный запас страны, клики (теперь топящей друг дружку, на опережение, выступление ефремова, рыбака... можно в интернете прослушать).<br />
<br />
Эй, вы… другого что ли стали роду-племени?<br />
Или свободный дух в сердцах угас?<br />
Не хороните Украину прежде времени -<br />
не торжествуйте, не настал тот час.<br />
С телеэкранов - и злорадствуют, и злобствуют,<br />
прикормленные из холёных рук -<br />
телеведущие, поджавши хвост… юродствуют,<br />
с глазами мутными побитых сук*.<br />
Восстал народ - повсюду (не одна Галиция).<br />
Но "киселёвы", под диктовку вам твердят,<br />
проставив клейма: что бездействует милиция,<br />
когда у русских головы летят.<br />
Очнитесь, вольные… или забыли волю вы?<br />
Внушают вам с телеэкранов страх.<br />
И верить монтажу… бездарному, готовы вы<br />
бойцов узрев и улицы в кострах.<br />
Но нет - погромов и убийств - ТВ обещанных,<br />
«бандеровцы»  не трогают людей!<br />
Не жгут, не грабят… столько грязной лжи намешано,<br />
в устах проплаченных кремлём бля***й.<br />
Вам говорят, что «бандерлоги» оголтелые,<br />
с оружием идут на смертный бой.<br />
Но где оно???<br />
Булыжники?<br />
Щиты фанерные..?<br />
Или искра свободы за душой..?<br />
Идут на бой… под пули… Верой осенённые,<br />
неверие, оставив за спиной.<br />
А в них солдатики стреляют, опьянённые -<br />
серебренников звоном за душой.<br />
И напоилась вдоволь вновь, но не водицею,<br />
а кровью пролитой… своих детей,<br />
земля взрастившая… В конвульсиях – вдовицею<br />
упав на грудь убитых сыновей.<br />
………………………………………………………..<br />
Как талый снег, как половодия вода,<br />
сойдёт и схлынет нечисть с тела Украины.<br />
Поднявшийся не встанет никогда,<br />
вновь на колени люд, и не подставит спины.<br />
…………………………………………………………<br />
Эй вы… галдящие, как в предвкушенье вороньё,<br />
войну, разруху, запущение,<br />
суля, вам не противно ваше же - сто крат, враньё?<br />
За мзду соврать не прегрешение?<br />
Иль, вы… другого что ли стали роду-племени?<br />
Или свободный дух в сердцах угас?<br />
Не хороните Украину прежде времени -<br />
не торжествуйте, не настал тот час.<br />
<br />
с глазами мутными побитых сук* - киселёв<br />
<br />
19-21 февраля 2014 г. <br />
<em>Леонид Жмурко</em></p>

<p>
Ти вже ніколи не повернешся додому<br />
<br />
Ти вже ніколи не повернешся додому,<br />
Ніколи вже не станеш на поріг!<br />
Згорів, синочку, у вогні страшному...<br />
За що? Чому додому не добіг?<br />
Мій сину, мій соколику, дитино!<br />
Болить і рветься на шматки душа...<br />
Я на світанку виглядатиму, і ніч, і днину,,,<br />
Ти пташкою прилинь, моя душа!...<br />
Дивлюся ....і не вірю я своїм очам,<br />
Це ти лежиш, мій любий, в домовині?...<br />
Неначе ти заснув....живий...<br />
Та рученьки холодні, мов крижини...<br />
Не вірю в те, не вірю в сон страшний...<br />
Мій хлопчику, Ангелику крилатий...<br />
Чому так рано ти здійнявся в небеса?...<br />
Лишив мене на цій землі із татом.<br />
Звір лютий так тебе приспав,<br />
Не дав можливості літати...<br />
Антоніна Осецька</p>
<p>
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Хай розступлять небеса перед тобою,<br />
Ти пішов у вічність-і не повернеш!..</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Міг жити і творити -став ГЕРОЄМ.<br />
Хто міг подумати,що ти помреш<br />
Від рук катів,озлоблених і лютих?</p>
<p>
<em>Антоніна Осецька</em></p>

О, Господи, невже це знов війна?

О, Господи, невже це знов війна
Прийшла на нашу бідну Україну?
Біда і горе стукають в родину,
Схилилась, плаче матінка сумна.

Попереду - тьма чорна вікова,
Де зла розквітли ракові пухлини.
Світ до безодні робить крок щоднини,
Не чує застережливі слова.

Вселенське зло з щілини виповза,
Мораль людська нічого вже не варта.
В сьогоднішній війні найперша втрата,
Військовий у Криму… Гірка сльоза

Матусиних засмучених очей,
Дітей малих, що враз осиротіли.
Ще вчора до татуся дріботіли,
Тулилася дружина до грудей.

Сьогодні все розвіялось, мов дим…
Надії на життя щасливе вмерли.
Дружини сльози усміх щастя стерли,
Густим дощем пролилися над ним.

Згоріли дружби вікові мости.
В словах сусідів стільки зла і фальшу.
Війська крокують по Вкраїні маршем,
В душі від зради - бруду й чорноти.
Віра Кухарук