Літературно-мистецька студія "Доля"

<p>
Щомиті в мріях  лину в твої далі,</p>
<p>
Моє найкраще на землі село.</p>
<p>
Там, де берези білосніжні кралі,</p>
<p>
І в’ється стрічкою прозоре джерело.</p>
<p>
 </p>
<p>
Там, де стрункі привабливі смереки</p>
<p>
Колишуть гіллям тепле надвечір’я.</p>
<p>
А довгоногі  красені лелеки</p>
<p>
В’ють гнізда на заквітчаних подвір’ях.</p>
<p>
 </p>
<p>
Там, де в саду духмяно пахне м’ята,</p>
<p>
І бджіл гостинно зустрічає липа.</p>
<p>
Мене чекають в гості мама й тато,</p>
<p>
Моє дитинство спогадами хлипа.</p>
<p>
Ольга  Карпінська</p>

<p>
Мій рідний край – то є моє Поділля,</p>
<p>
То шепіт трав, безхмарна неба синь,</p>
<p>
Там вабить запах польового зілля,</p>
<p>
І в синю даль біжить стрімка Горинь.</p>
<p>
 </p>
<p>
В прозорих росах там купаються поля,</p>
<p>
Їх обіймають верби своїм гіллям.</p>
<p>
А споришем там встелена земля,</p>
<p>
І все це я зову своїм Поділлям.</p>
<p>
 </p>
<p>
Моє Поділля – на моїй землі</p>
<p>
Щиро розквітло яблуневим цвітом.</p>
<p>
Там поле, там ліси і солов’ї,</p>
<p>
Там пахне  щедрим життєдайним  літом.</p>
<p>
Ольга  Карпінська</p>
<p>
<br />
 </p>

<p>
Ти навіки зі мною, Вкраїно моя, -</p>
<p>
У пшеничному щедрому полі,</p>
<p>
У дібровах зелених,  в піснях солов’я,</p>
<p>
Ще у листі стрункої тополі.</p>
<p>
 </p>
<p>
Ти у плині річок,  в шепотінні лісів,</p>
<p>
В калиновім червонім намисті.</p>
<p>
У суцвіттях пахучих,  в прозорій росі,</p>
<p>
У каштана лапатому листі.</p>
<p>
 </p>
<p>
Ти назавжди зі мною Вкраїно моя,</p>
<p>
У садах, де росте горобина…</p>
<p>
І повір, до безтями люблю тебе я,</p>
<p>
Бо ти в мене, як мама, єдина.</p>
<p>
Ольга  Карпінська</p>

<p>
А на Україні в неба очі сині,</p>
<p>
Синьоокі зорі, гори і моря…</p>
<p>
Там щоденно здавна, здавна і до нині</p>
<p>
Синьоокий вечір в небі догоря.</p>
<p>
 </p>
<p>
Синьооким сяйвом там сміються ночі,</p>
<p>
Синьоокі роси трави омива.</p>
<p>
Там мого Поділля волошкові очі</p>
<p>
Синьооким щастям в серці ожива.</p>
<p>
Ольга  Карпінська</p>

<p>
Живлющі джерела</p>
<p>
Пульсують в землі,</p>
<p>
Духмяна хлібина</p>
<p>
Лежить на столі.</p>
<p>
І квітом чарує</p>
<p>
У лузі калина,</p>
<p>
Усе це – моя</p>
<p>
Неповторна Вкраїна.</p>
<p>
І дощик, що тихо</p>
<p>
З небес накрапає,</p>
<p>
Маленька пташина,</p>
<p>
Що дзвінко співає.</p>
<p>
Наш рід невмирущий –</p>
<p>
Від батька до сина –</p>
<p>
Це ти, моя рідна,</p>
<p>
Моя Україна.</p>
<p>
Ольга   Карпінська</p>

<p>
Мій рідний край без мурів і без веж,</p>
<p>
Там ніжне сонце з добрими очима.</p>
<p>
Там синьооке небо,  що без меж</p>
<p>
Вкриває простір неба за плечима.</p>
<p>
 </p>
<p>
Там синьооким поглядом привітним</p>
<p>
Гостинно зустрічають всіх поля.</p>
<p>
Мій рідний край – він зветься заповітним.</p>
<p>
Там заповітних мрій моїх земля.</p>
<p>
Ольга  Карпінська</p>

<p style="margin-left:2.0cm;">
Вітер з поля</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Над вербами лине,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Вечір синіій</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Присів на вікні,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Не сумуй,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Моя біла хатино,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Що лишились</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
З тобою одні.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Догорає</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
За обрієм небо,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Розтягнулася</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Вічності мить,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Сумувать за минулим</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Не треба,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
За минулим</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Не варто тужить.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Знаю час нам</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Печалі загоїть,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Затамує</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Сердечні всі рани,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
А і з сумом,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Бідою людською,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Розбереться</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Вже сонячний ранок.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Я стареньку</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Тебе не покину.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Приберу у дворі</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Як годиться,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Кущ бузку</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Посаджу коло тину,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
І розчищу</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
В городі криницю.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Наші роки</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Минають невпинно,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Ми за вчора</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Старіше сьогодні.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Не сумуй,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Моя біла хатино,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Я тебе</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Не залишу самотню.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Василь  Ющенко</p>

<p style="margin-left:2.0cm;">
Я про ту историю скажу,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Как дралися деды за межу,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Рвали бороды и кроили носы,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Ради узкой, тощей полосы.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
А теперь всё поле в бурьянах.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
До деревни заростает шлях.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
И приходят горести и беды...</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Жить не так учили наши деды.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Мы совсем земли не бережём,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Деревенский позабыли дом.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Этажами строим мы палаты</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
И живем с зарплаты до зарплаты.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
А когда-то в селах жили семьи.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Труд делили вместе из весельем.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Наши деды поучали внуков,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Жизненной, проверенной наукой.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Что ж такое с нами,люди, сталось?</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Может доля наша потерялась,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Заблудилась этажом повыше,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Или дух дедовский напрочь вышел?</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Или счастье вовсе наш люд пропил?</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Раньше ведь кормили всю Европу.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
За Америкою дальнею не гнались...</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Очень твердо на земле стояли.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
 </p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Мы у завтра смотрим, как во тьму,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Я и сам не знаю, почему.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
А что в сёлах опустели хаты,</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Так мы в этом сами виноваты.</p>
<p style="margin-left:2.0cm;">
Василий  Ющенко</p>

<p>
Живем байдужо, наче в сні:</p>
<p>
Хто  в хаті «скраю», хто – в вині.</p>
<p>
Їм до народу діла мало –</p>
<p>
Брехня в країні «править балом».</p>
<p>
 </p>
<p>
Мізки припудрені брехнею.</p>
<p>
І на очах вуаль брехні.</p>
<p>
Ну, хто покінчив би із нею?</p>
<p>
Чи дасть хто відсіч їй, чи ні?</p>
<p>
 </p>
<p>
Земля Вкраїни – ласий шмат.</p>
<p>
Побільш загарбать – кожен рад.</p>
<p>
І нищать рідну землю небораки –</p>
<p>
Хапуги, лихварі та посіпаки.</p>
<p>
 </p>
<p>
Для них – чарівні сині гори.</p>
<p>
Для них  - пісочок біля моря.</p>
<p>
Для них – прикраси і палаци.</p>
<p>
Для них – плоди людської праці.</p>
<p>
 </p>
<p>
Ступають кованими чобітьми,</p>
<p>
Мов чорний демон із пітьми.</p>
<p>
А люди що ж, невже не чують,</p>
<p>
Як Землю милую ґвалтують?</p>
<p>
Катерина Дяченко</p>