Отже, Семен Іванович Голуб народився 2 лютого 1891 року в с. Пилява, на той час Київська губернія. Навчався в 2-класному Каневському міському училищі. Після його закінчення отримав професію учителя церковно-приходської школи.
Був членом партії есерів, через що його було заарештовано. За вироком суду отримав одинадцять років в’язниці. Відбував термін ув’язнення на півночі Вологодської губернії. В листопаді 1906 року, відбувши 10 місяців ув’язнення, їде до Америки. У 1909 р. повернувся до Російської імперії. Згодом вступив в Ризький політехнічний інститут. У 1912 р. був відряджений для продовження навчання в Копенгаген (Данія). У червні 1914р. повернувся до Російської імперії і отримує місце повітового агронома в Київській губернії.
2 лютого 1915 р. був мобілізований до 408-ї Чернігівської дружини державного ополчення. 18 грудня 1915 р. закінчив школу прапорщиків державного ополчення Південно-Західного фронту (2-га Житомирська школа прапорщиків), повернувся до 408-ї Чернігівської дружини, де служив до кінця 1917 р.
Восени 1917 року його було обрано командиром 408-ї Чернігівської дружини в званні підполковник.
На початку 1918 р. — працівник Військового міністерства Центральної Ради, учасник січневих боїв у Києві проти більшовиків. Після зайняття Києва українськими та німецькими військами повернувся до рідного села.
15 листопада 1918 р. очолив загін повстанців с. Пилява. На чолі цього загону у складі 2-ї Дніпровської дивізії військ Директорії брав участь у боях з військами гетьмана Скоропадського. Під Золотоношею потрапив до полону, звідки був відправлений до Києва під арешт.
У середині грудня 1918 року, після звільнення, приймав участь у поваленні гетьманату Скоропадського. В цей час Семена Голуба призначають помічником командира Особливого Ударного загону.
З січня 1919 р. Семен Іванович очолював Особливий курінь Осадчого корпусу Дієвої армії УНР, що воював проти повстанців отамана Зеленого на Трипіллі.
З початку лютого 1919 р. Семена Голуба призначають командиром куреня, а згодом помічником командира 3-го полку Січових стрільців Дієвої армії УНР, що брав участь в оборонних боях за Шепетівку в квітні-травні 1919 року.
У грудні 1919 р. повернувся до рідного села. Працював інженером-технологом на цукровому заводі.
У 1920 році знову йде до війська УНР. Приймав участь у спільному поході польсько-українського війська на Київ. В той час Семен Голуб перебував в штабі 6-ї Січової дивізії.
21 листопада 1920 року Семен Іванович Голуб емігрує до Польщі, де пробув до кінця 1921 року.
У листопаді 1921 року, Семен Голуб на чолі невеличкого загону брав участь у 2-му Зимовому поході. В цей самий час був начальником 9-го повстанського району, до якого входили регіони Житомирщини та північної Хмельниччини.
На превеликий жаль 2-й зимовий похід зазнав невдачі. Загін Семена Голуба було розгромлено, а сам він потрапив до полону.
З наказу радянського командування всі захоплені керівники 2-го Зимового походу, до яких належав і Семен Голуб, не були розстріляні, а посаджені до Лук’янівської в’язниці.
24 лютого 1931 року Семена Івановича Голуба розстріляли.
Науковий співробітник Музею пропаганди Лукашук О.В.
