Днями шепетівчанин отримав нагороду з рук полковника Збройних Сил України, командира 30-ї ОМБр Сіленка Володимира Миколайовича.
Висока нагорода, котра вчергове свідчить про силу нашої єдності. У ній частинка мужності та самовідданості кожного військовослужбовця мого підрозділу, адже бути командиром це не про статус, це про відповідальність та Людей котрі тебе творять, мотивують, стоять пліч-о-пліч, виборюючи найцініше- свободу, волю, майбутнє. Маю честь бути в строю Справжніх. Служу українському народу!
Війна для військового медика почалась в 2014 році, коли робота в реанімації замінилась службою на Сході. В 2015 році служив в ролі начальника медичного пункту дивізіону до 2016 року, після чого був демобілізований.
Першу ротацію провів в добровольчому підрозділі, в складі евакуаційних екіпажів, Волноваха, Новотроїцьке, Курахове, Марʼїнка, весь цей шлях був пройдений ним разом з побратимами на тогочасній лінії зіткнення. Так, до 2020 року, щорічно їздив в ротації в структурі мобільного шпиталю він провів декілька років.
Повномасштабне вторгення застало Олега, коли він знаходився вдома, паніки не було, з холодним розумом зібрався з думками та тримав сімю поруч, одразу рушив на роботу, в лікарню і в обід 24 лютого його відділення вже почало адаптацію до роботи в умовах війни.
"Я ніколи не бачив такої єдності, як в перші дні повномасштабного,коли вся громада допомагала облаштовувати лікарню в укритті", - згадує Олег.
Олег з гордістю згадує тих, хто приходив і допомагав чим міг, здавалось людей нічого не зламає, їх тримає сила волі, сила характеру, сила українців.
Але вдома він на довго не затримався, 18 квітня він вже рушив на Схід, м.Бахмут, м.Словʼянськ. В цей період була також сформована евакуаційна бригада, робота тривала цілодобово, робота в шпиталі та рішення командира, що далось Олегу дуже важко, його планували поставити на посаді командитра медичної роти, словом і досі він працює і рятує життя на даній посаді.
Дякуємо за незламність, за Вашу службу, за неоціненну працю, за врятовані життя! Дякуємо за вашу віру в перемогу і щоденну працю заради неї. Знайте, що ваші зусилля не залишаються непоміченими, а ваша історія надихає і дарує надію.
