Довідково: Покровський та Курахівський напрямки (зокрема район Селидового та Лисівки) навесні 2025 року стали епіцентром наджорстоких та кровопролитних боїв. Через інтенсивність артилерійських обстрілів та постійні штурми евакуація тіл полеглих захисників часто затягується на довгі місяці. Весь цей час родини живуть між надією та розпачем, чекаючи на результати складних ДНК-експертиз, які є єдиним способом повернути Героя додому на щиті.
Останній бій на Покровському напрямку
Солдат Бондарчук Дмитро Володимирович народився 2 квітня 1989 року. Коли ворог прийшов нищити українську землю, він без вагань став до лав Збройних Сил України. Воїн проходив службу в елітному підрозділі десантних військ — обіймав посаду гранатометника парашутно-десантного відділення парашутно-десантного батальйону військової частини.
Дмитро відзначався незламним характером, сміливістю та відданістю своїй справі. Разом із побратимами він тримав оборону на одному з найважчих відрізків фронту в Донецькій області. Свій останній, вирішальний бій 36-річний десантник прийняв 16 травня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Лисівка Покровського району.
Довгий рік тривав процес ідентифікації та повернення воїна до рідного дому. Лише травневими днями 2026 року Дмитро Бондарчук зміг остаточно повернутися до рідного Полонного.---
Полонне у жалобі: як громада прощалася з Героєм
Чин поховання та загальноміська церемонія прощання відбулися у четвер, 21 травня 2026 року. Спершу траурний кортеж прибув до рідної домівки Дмитра по вулиці Привокзальній, 82, де зібралися сотні людей: рідні, близькі, сусіди, бойові товариші та просто небайдужі містяни з оберемками живих квітів.
Далі процесія вирушила до середмістя. Релігійна панахида та заупокійна служба за полеглим бійцем пройшли у Свято-Троїцькому храмі міста Полонне. Місцеве духовенство піднесло щирі молитви за упокій душі українського оборонця, який віддав життя за волю та незалежність нашої держави.
Під звуки тужливої лемківської пісні «Пливе кача...», яка розривала серця присутніх, Дмитра Бондарчука поховали з усіма військовими почестями на Алеї Героїв Нового кладовища.
«Немає таких слів, які могли б загоїти рану в серцях батьків та родини, яка чекала цього дня цілий рік. Дмитро віддав найдорожче — своє життя — за наш із вами спокій, за можливість жити і працювати під вільним українським небом. Його подвиг, мужність та самопожертва назавжди залишаться в літописах Полонщини та в пам'яті майбутніх поколінь», — зазначили в Полонській міській раді.
Висловлюємо найщиріші співчуття родині, друзям та побратимам полеглого десантника. Розділяємо ваш біль та схиляємо голови у глибокій скорботі.
Вічна слава та світла пам'ять полеглому Герою України! Герої не вмирають!
