Довідково: Підготовка українських військовослужбовців на території країн-партнерів (зокрема в Польщі) є важливою складовою посилення обороноздатності ЗСУ. Іноземні інструктори та добровольці не лише діляться досвідом, а й нерідко стають пліч-о-пліч із нашими воїнами на фронті, формуючи справжнє міжнародне братерство у боротьбі проти спільного ворога.
Золоті руки та шлях до лав Збройних Сил
Роман Шатковський народився 12 червня 1989 року. Зростав і навчався в Нетішині — закінчив загальноосвітню школу №2, а після 9 класу здобув професію електромонтера у місцевому професійному ліцеї.
Чоловік мав справді золоті руки, чудово знався на механіці, електриці та складних ремонтах. Свого часу він проходив службу за контрактом у зенітних ракетних військах Повітряних сил ЗСУ.
Згодом працював водієм-далекобійником, їздив у закордонні рейси, а також трудився на стратегічному підприємстві міста — у транспортному цеху Хмельницької АЕС водієм вантажних автівок та слюсарем-ремонтником.
До лав Збройних Сил України Романа призвали під час мобілізації 8 січня 2026 року. Оскільки він мав хороший технічний бекграунд, військовий вишкіл проходив за кордоном, у Польщі, після чого вирушив для виконання завдань на Східний фронт.
Надійний побратим
У війську солдат Роман Шатковський обійняв посаду водія-електрика взводу радіорозвідки розвідувальної роти батальйону.
Рідні згадують, що Роман майже нічого не розповідав про фронтові будні, аби зайвий раз не хвилювати найближчих людей. Попри постійну небезпеку, він залишався врівноваженим, принциповим та надзвичайно відповідальним.
Бойові побратими безмежно довіряли Роману — йому спокійно доручали не лише складну розвідувальну техніку, а й особисті речі та банківські картки, адже знали: Шатковський усе зробить чітко, чесно і по совісті.
Життя відважного розвідника обірвалося 13 травня 2026 року у Синельниківському районі на Дніпропетровщині. Під час виконання чергового бойового завдання воїн отримав важке поранення, несумісне з життям, внаслідок атаки ворожого безпілотника.
Прощання з Героєм: виступ польського добровольця
Церемонія прощання відбулася на площі перед будівлею виконавчого комітету Нетішинської міської ради. Поруч із синьо-жовтими українськими прапорами на площі майоріли й державні прапори Республіки Польща — як символ поваги, міжнародної солідарності та спільного болю.
Надзвичайно емоційним моментом мітингу-реквієму став виступ бойового побратима Романа — військового добровольця із Польщі, який зараз пліч-о-пліч з українцями захищає нашу землю. Іноземний захисник звернувся до присутніх зі словами глибокої пошани до мужності Романа та висловив щиру вдячність усьому українському народові за стійкість.
Після загальноміського прощання траурна процесія вирушила до місцевого костелу Матері Божої Марії Ченстоховської, де священнослужителі здійснили чин відспівування та похорону за релігійними традиціями родини.
«У страшній, невимовній скорботі залишилися найрідніші: мама Ванда, батько Петро, 11-річний син Максим, сестри Юлія та Яна, бабуся Владислава та велика родина Шатковських. Роман віддав найцінніше — своє життя — за право його сина жити у вільній країні. Схиляємо голови перед цим подвигом», — зазначили у міській раді.
Поховали 36-річного захисника з усіма військовими почестями під звуки державного гімну та прощального салюту. Вічна пам'ять і слава Герою України!
