Довідково: Роботи екіпажів БПЛА та взводів перехоплювачів — це щоденне перебування під прицілом ворога. Виходячи на стартові позиції для запуску та керування безпілотниками, воїни стають першочерговою ціллю для ворожої аеророзвідки. На жаль, війна забирає найкращих — молодих, талановитих та технічно підкованих бійців, які мали будувати майбутнє України.
З Рівненщини до Шепетівки: шлях праці та великого кохання
Ярослав Стефанюк народився 8 червня 1997 року в селищі Степань Сарненського району Рівненської області у великій та дружній багатодітній родині Тетяни й Андрія Стефанюків. Змалечку хлопець виростав у атмосфері взаємопідтримки, був надзвичайно працьовитим, щирим та відкритим до людей.
Отримавши базову освіту, Ярослав закінчив Рівненський технічний коледж за спеціальністю електрогазозварювальника. Юнак ніколи не боявся труднощів: працював на будівництві в багатьох містах України та за кордоном, намагаючись стати надійною опорою для близьких.
У 2018 році життя Ярослава круто змінилося — він познайомився із шепетівчанкою Олесею. Кохання виявилося сильнішим за відстань, і рівно шість років тому — 20 травня 2020 року — молоді люди офіційно поєднали свої долі у шлюбі. У подружжя народилося двоє чудових дітей: син Олександр та донечка Ася, які стали для молодого тата найбільшим сенсом життя.
Родинна трагедія та бойовий шлях позивного «Ґоґа»
У 2024 році родина Стефанюків опинилася на передовій боротьби за Україну. Спершу до лав ЗСУ став батько Ярослава — Андрій. А вже у жовтні 2024 року був мобілізований і сам Ярослав.
Під час військового вишколу на полігоні хлопця спіткав перший важкий удар: його батько зник безвісти під час виконання бойового завдання. Попри невимовний біль та переживання, Ярослав продовжив шлях воїна.
Його бойове хрещення відбулося на Харківщині, у Куп’янському районі, де під час запеклих боїв він отримав опіки другого ступеня. Після госпіталізації та відновлення воїна перевели на південний фронт.
У підрозділі ТРО Ярослав отримав повний поваги позивний «Ґоґа». Побратими цінували його за надійність і сміливість, а сам він вважав свій екіпаж другою родиною. Навіть після перенесених контузій та важких контрдиверсійних буднів, Ярослав завжди знаходив життєствердні слова для дружини Олесі та дітей, оберігаючи їх від жахів війни.
Остання зустріч та фатальний скид на Миколаївщині
10 травня дружина Олеся приїхала провідати коханого на південь. Вони провели разом кілька дорогоцінних днів, які, як виявилося згодом, стали їхнім останнім прощанням.
Вже за кілька днів, 15 травня 2026 року, під час виходу на стартову позицію в Миколаївській області, життя солдата обірвав підступний ворожий скид із БпЛА. Захисник загинув на місці.
Прощання з Героєм: Шепетівка на колінах
Сьогодні, 20 травня, сотні шепетівчан, бойових побратимів, друзів та родичів прийшли віддати останню шану Ярославу. Жителі міста з самого ранку сформували живий коридор від в'їзду біля ресторану «Околиця».
Загальноміський мітинг-реквієм відбувся на площі імені Т. Шевченка. Люди не стримували сліз, дивлячись на заплакану дружину Олесю та маленьких Олександра й Асю, які тримали в руках портрет свого тата-Героя. Під звуки військового оркестру та трикратні залпи салюту мужнього захисника неба поховали на Алеї Героїв міського кладовища.
«Ярослав мріяв про власний великий дім, прагнув подарувати дітям найкраще дитинство та відкрити їм світ. Його плани безжально обірвала російська міна. Шепетівська громада розділяє цей страшний, пекучий біль із родиною Стефанюків. Ми пам'ятатимемо кожного, хто віддав життя за наш спокій», — зазначили під час траурної церемонії.
20 травня в громаді оголошено офіційним Днем жалоби. Вічна пам’ять солдату Ярославу Стефанюку, який навічно залишився 28-річним оборонцем українського неба.
Герої не вмирають! Слава Україні!
За пресслужби Шепетівської міської ради
