Довідково: Покровський напрямок (зокрема район Мар'їнки та Новомихайлівки) протягом 2023–2024 років був і залишається однією з найгарячіших точок фронту. Бої там відзначалися надзвичайною щільністю ворожого артилерійського вогню та масованими штурмами. Загибель воїнів у таких умовах часто унеможливлює негайну евакуацію тіл, через що родини змушені місяцями жити у гнітючому статусі «безвісти зниклий» в очікуванні результатів ДНК-експертиз.
Від вчителя до воїна-добровольця: життєвий шлях Героя
Іван Матвійчук народився 3 грудня 1995 року в селі Мирутин (тодішнього Славутського, а нині — Шепетівського району). У 2013 році закінчив місцеву загальноосвітню школу, після чого вступив до Рівненського державного гуманітарного університету (РДГУ). У 2018 році успішно завершив навчання, здобувши шляхетний цивільний фах — вчителя фізичної культури.
Якийсь час молодий та перспективний спеціаліст працював за кордоном, будуючи плани на майбутнє. Проте, коли в Україну прийшла велика війна, Іван прийняв мужнє рішення — залишив безпечне життя в Європі та повернувся на Батьківщину, аби добровільно стати на захист рідної землі. 3 листопада 2023 року він офіційно поповнив лави Збройних Сил України.
Останній бій легендарної 79-ки та довгі місяці тиші
Свій військовий шлях Іван Матвійчук проходив у складі славетної військової частини А0224 (79-та окрема десантно-штурмова Таврійська бригада). Самовіддано, сміливо та з честю він виконував бойові завдання на одному зі складніших відрізків Східного фронту.
Свій останній бій 28-річний десантник прийняв під час відбиття чергового штурму окупантів поблизу населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області. З 9 січня 2024 року зв'язок із бійцем обірвався, і його ім'я офіційно внесли до списків безвісти зниклих.
Майже два з половиною роки тривали важкі місяці невідомості, щоденних молитов, пошуків та незгасної надії батьків. На жаль, страшна звістка підтвердила найгірше — Іван Матвійчук загинув під час виконання бойового обов'язку, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та українському народові.
Громада на колінах: прощання в рідному Мирутині
19 травня рідне село зустріло свого оборонця на колінах. Сформувавши живий коридор шани із державними прапорами та квітами, жителі Берездівської ТГ провели молодого Героя до місця його останнього спочинку.
Поховали Івана Матвійчука з усіма військовими почестями на місцевому цвинтарі в селі Мирутин. Прощальний салют та звуки державного гімну зафіксували ім'я молодого вчителя-добровольця у літописі вічної слави Шепетівського краю.
«Коли гинуть молоді Герої, які ще не встигли сповна пізнати життя — це біль, що розриває душу навпіл. Не висловити словами ту тугу, яку зараз переживають близькі. Ми розділяємо цей невимовний біль і щиро співчуваємо мамі Валентині Володимирівні, батькові Степану Миколайовичу та всій родині Шендер. Нехай Господь дасть вам сили перенести цю втрату, а душа Івана знайде вічний спокій», — висловили співчуття у виконавчому комітеті Берездівської сільської ради.
Низький уклін Захиснику за право жити під вільним українським небом. Його подвиг не буде забутий.
Герої не вмирають! Слава Україні!
