Мурали вшанували памʼять пʼятьох воїнів підрозділу:
- Володимира Старікова (“Рудий”), 05.09.1989 – 15.03.2022;
- Олександра Тихонця (“Тихон”), 10.04.2002 – 19.06.2023;
- Михайла Мовчана (“Тінь”), 08.04.1990 – 19.06.2023;
- Ярослава Холмогорова (“Холм”), 19.12.1988 – 19.06.2023;
- Максима Тимчини (“Вікінг”), 15.10.1995 – 30.08.2024.
Під час відкриття заступник командира полку безпілотних систем 3 Армійського корпусу Олег Романов наголосив, що загиблі бійці пішли на війну без бойового досвіду, але з перших днів повномасштабного вторгнення взяли на себе найважчі завдання.
“Вони у 2022 році, попри те, що не мали боєвого досвіду і поняття, що таке війна, зробили крок у цю невідомість, і тягнули лямку піхоти дуже достойно”, – зазначив Романов.
За його словами, згодом бійці стали сержантами та офіцерами, передавали досвід молодшим, однак загинули під час виконання бойових завдань на найнебезпечніших напрямках.
Олег Романов підкреслив, що створення муралів у міському просторі стало одним зі способів вшанування памʼяті полеглих воїнів, і закликав інші підрозділи наслідувати цю ініціативу.
“Вже певний час ми вшановуємо пам’ять за рахунок цієї урбан-мілітаризації у вигляді муралів на стінах нашого міста. І хочемо, щоб це наслідували побратими з інших підрозділів”, – сказав він.
Олександр Тихонець
Народився Олександр 10 квітня 2002 року в місті Славуті.
Навчався в НВК «СЗОШ І-ІІІ ст., ліцей «Успіх». У 2019 році закінчив Мукачевський ліцей №1, де отримав атестат про середню освіту.
Пізніше вступив до Київського національного університету фізичного виховання та спорту України на факультет «Тренерська діяльність в обраному виді спорту».
Професійно займався футболом. Успішно виступав за футзальні команди «Сокіл-2» та ФК «Славута». Грав в футбольних клубах «Мункач» м. Мукачево та «Любомир» м. Київ.
Окрім футболу займався боксом в клубі БК «Патріот» та відвідував секції боротьби «Самбо».
Згодом, відклавши кар’єру футболіста до мирних часів, добровольцем пішов захищати Україну доєднавшись до підрозділу, у якому служили його друзі.
У березні 2022 року Олександр потрапив у підрозділ Територіальної оборони «Азов», який згодом перетворився у Полк «Сил Спеціальних Операцій Азов», а в подальшому переріс у 3-тю окрему штурмову бригаду Збройних Сил України.
Під час служби у війську постійно проявляв ініціативу, користувався авторитетом та повагою серед побратимів, неодноразово заохочувався командуванням та був нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни».
Командир відділення протитанкових ракетних комплексів військової частини А-4638, молодший сержант Олександр Тихонець загинув 19 червня 2023 року під час виконання бойового завдання на півдні населеного пункту Бахмут Донецької області, в результаті ворожого обстрілу.
Олександр завжди більше переймався проблемами оточуючих ніж своїми, хвилювався за батьків та брата. Він був гордістю та надією батьків, прикладом для підростаючого покоління.
Відспівали захисника України у храмі Покрови Пресвятої Богородиці. Бійці полку “Азов”, проводжаючи свого побратима в останню земну дорогу, вшанували пам’ять Олександра Молитвою українського націоналіста та 21-м (по кількості повних років життя молодого воїна) віджиманням від землі. А друзі по спорту запалили на його честь патріотичні вболівальницькі димові шашки.
Поховали Героя на «Новому кладовищі» із усіма військовими почестями.
