Не висихають сльози матері, батька, дружини, доньки та великої родини. Звістки чорними воронами летять у громаду. І темніє день, розривається серце від болю. Занадто високу ціну платимо за право бути вільними українцями в своїй Україні.
Рустам прибув додому 6 жовтня, щоб розпочати лікування з невидимою хворобою, яка забирала в нього сили та здоров’я, але нажаль його серце сповнене сміливості перестало битися на світанку 7 жовтня 2024 року. Він відстоював свободу власної держави, боровся на фронті стикаючись із небезпекою в обличчя, виявляючи відвагу та мужність у кожному бою.
Церемонія поховання розпочалася в будинку загиблого захисника. Від дому загиблого, процесія вирушила до храму Божої матері Троєручиці у селі Крупець, де відбулася заупокійна служба за загиблим Захисником. Віддати останню шану воїну, який поліг за наш мир і спокій, прийшли сотні мешканців громади, близькі, друзі та побратими загиблого Героя.
Вшановуючи світлу пам'ять земляка, жителі громади утворили "живий коридор". Зустрічали та проводжали Героя на колінах під звуки пісні «Плине кача», схиливши голову перед світлою пам’яттю загиблого воїна. Ніхто не ховав сліз. Поховали Рустама Михайловича на кладовищі у рідному селі Крупець.
Вічна пам’ять Герою!
Пам'ятаймо про тисячі воїнів, які щодня стоять на захисті держави і ціною власного життя зупиняють ворога!
Крупецька громада
