В Донецькій області через російську військову агресію понад місяць тому зупинилося ДП “Артемсіль” — найбільше в Європі підприємство з солевидобутку. Вже зараз солі від цього виробника немає у сусідньому Бахмуті. Її дефіцит помітили й в усіх куточках країни.
“Підприємство не працює, простоює, згідно з наказом, до невизначеного часу. Обстріли постійні, частково зруйнована адміністративна будівля. Були прямі влучання в рудники, матеріальний склад. Виробничий процес неможливий. Ми ж не піддамо людей небезпеці. Тим паче більшість мешканців Соледара, співробітників ДП “Артемсіль” вже евакуювались. Більшості працівників адміністрації, ІТР (інженерно-технічних робітників, — ред.) немає на місці”, — каже очільник підприємства.
За даними керівника підприємства, на ДП ніхто поранений не був та не загинув.
“З-поміж наших працівників, які б знаходились на підприємстві, постраждалих немає. Але я знаю про декілька людей, які були поранені у себе вдома”, — каже Віктор Юрін.
Він додає: російські окупанти влучали й у наземну будівлю спелеосанаторію. Але він не є структурним підрозділом ДП “Артемсіль”.
“Ми не можемо працювати, якщо не працює залізниця”
За словами Віктора Юріна, підприємство зупинили ще у квітні, бо стало неможливо вивозити залізницею готову продукцію з Соледара.
“Нашу вузлову станцію “Сіль”, куди ми підтягували вагони зі своїх під’їзних шляхів, регулярно обстрілюють. “Артемсіль” в основному орієнтована на відвантаження продукції залізничним транспортом. Автомобільним транспортом ми можемо вивозити тільки незначну частину. Тому навіть за нормальних обставин нам потрібно відвантажувати видобуту сіль у щось (у залізничні вагони, — ред.) А якщо залізниця не працює, ми теж фактично не можемо”, — каже в.о.директора держпідприємства.
Запас готової продукції з ДП “Артемсіль” вивезли ще у квітні, каже в.о. директора підприємства.
“Зупинку ДП “Артемсіль” відчують усі, в тому числі за кордоном”
На думку очільника підприємства, тепер Україні доведеться ввозити більше солі з-за кордону.
“Для того, щоб сіль була у продажу, її ж треба виготовляти. В якихось магазинах [наша сіль] напевно є. Я в Києві, у Вінниці зустрічав. Зате з’явилась турецька, румунська сіль… Поки ведуться бої, доведеться заміщувати [нашу сіль] імпортованою”, — каже він.
Віктор Юрін вважає, що зупинку ДП “Артемсіль” відчують на собі й споживачі за кордоном.
“Ми були найбільшим підприємством з видобутку солі у Європі. Серед наших постійних клієнтів — Угорщина, Польща, Грузія, Молдова, Азербайджан, Румунія”, — стверджує Віктор Юрін.
За його словами, імпортована сіль дорожча за соледарську не в рази.
“Якби й ми зараз продавали сіль, у нинішніх умовах, ми б теж стали дорожче її продавати”, — каже він.
“Все буде Україна! Ми все одно повернемось!”
На думку Віктора Юріна, пластам кам’яної солі під землею нічого не загрожує.
“Загрожує лише тим об’єктам, які на поверхні. А те, що під землею, не зруйнується. Якщо, звісно, спеціально там щось не зробити. Підтоплень у нас немає. У нас немає водовідводу, це не як у вугільних шахтах”, — каже він.
Голова профспілки працівників ДП “Артемсіль” Андрій Попов каже: люди консервували обладнання з тяжкими почуттями.
“З відчуттям гіркоти, обурення та безвиході — це кошмар. Це підприємство, якому кожний з працівників віддав по кілька десятків років, в середньому кожний окремо пропрацював там в середньому по 20 років. І з почуттям того, що ми обов’язково сюди повернемось — відбудуємо та розширимо. Все буде Україна — ми все одно повернемось!”, — каже Попов.
Отож громадянам, що не встигли запастися кам’яною сіллю, доведеться поки що перейти на морську. Варто зазначити, що морська сіль для приготування їжі є цілком придатною. Ба більше, вона має багатий мінеральний склад та вважається більш корисною, ніж звичайна кам’яна сіль. Однак саме велика кількість мінералів робить цей вид солі геть не підходящим для консервації. Тож із закрутками на зиму українцям поки що доведеться зачекати.
