прощання

Славутська громада Шепетівського району провела в останню земну дорогу свого захисника — старшого сержанта Івана Васильовича Галушку. Мужній воїн, який захищав Україну ще під час АТО та повернувся до лав ЗСУ з перших днів повномасштабного вторгнення, загинув у липні 2024 року на Донеччині. Довгі місяці родина жила в болісному очікуванні, доки Герой остаточно повернувся додому «на щиті».

Полонська громада Шепетівського району провела в останню земну дорогу свого земляка, мешканця села Юровщина, штаб-сержанта Андрія Олександровича Васькова. Захисник віддав життя під час виконання складного бойового завдання на території рф.

24 липня 2026 року Крупецька громада Шепетівського району провела в останню земну дорогу свого земляка — молодшого сержанта, командира евакуаційного відділення технічного забезпечення десантно-штурмового батальйону Олександра Вікторовича Черешневого. Захисник віддав 12 років свого життя військовій службі та обороні України.

24 липня 2026 року Грицівська громада Шепетівського району провела в останню земну дорогу свого земляка, захисника України Віталія Петровича Сущенка. Воїн вважався зниклим безвісти з листопада 2024 року, і лише нещодавно рідні отримали офіційне підтвердження його загибелі в бою на Донеччині.

22 липня 2026 року Крупецька сільська територіальна громада Шепетівського району провела в останню земну дорогу свого земляка — воїна Василя Анатолійовича Климчука, який мужньо загинув, захищаючи свободу та незалежність України.

21 липня 2026 року Білогірська громада Шепетівського району провела в останню земну дорогу свого земляка — молодого офіцера, командира механізованого взводу лейтенанта Богдана Михайловича Ткачука з позивним «Мармур». Герой загинув на Донеччині ще влітку 2024 року, проте довгі два роки вважався зниклим безвісти.

Улашанівська сільська громада Шепетівського району провела в останню земну дорогу свого земляка, вірного сина України, мужнього воїна — солдата Василя Миколайовича Мазура. Захисник загинув ще на початку 2024 року під час важких боїв на Донеччині, проте довгі місяці вважався зниклим безвісти. Лише цього літа Герой назавжди повернувся до рідного дому «на щиті».

Славутська громада знову поринула у глибоку жалобу. Земляки провели в останню земну дорогу свого рідного сина — мужнього Захисника України, старшину Олександра Миколайовича Столяра. Воїн загинув наприкінці 2024 року під час виконання складного бойового завдання, проте понад 19 місяців родина жила надією, яка остаточно згасла лише цього літа.

17 липня 2026 року Шепетівська громада схилила голови у глибокій скорботі, зустрівши та провівши в останню земну дорогу свого земляка — старшого солдата, гранатометника стрілецького батальйону Андрія Вікторовича Зайця. Воїн загинув наприкінці 2024 року на Донеччині. Понад рік і сім місяців родина перебувала у гнітючій невідомості, яка остаточно розвіялася лише після підтвердження ДНК-експертизи.

Ганнопільська громада Шепетівського району провела в останню земну дорогу свого земляка, військовослужбовця Державної прикордонної служби України Сергія Васильовича Пархомчука. Чоловік став на захист країни влітку 2024 року, проте під час служби підірвав здоров'я і після важкої хвороби його серце зупинилося 16 липня 2026 року.