прощання

23 жовтня 2026 року Судилківська громада провела в останню земну дорогу воїна-захисника, жителя села Судилків Миколу Вікторовича Римара. Солдат загинув у бою на Донеччині ще у січні 2024 року, однак майже три роки вважався зниклим безвісти. У зв'язку із загибеллю воїна у громаді оголошено три дні жалоби.

Крупецька сільська територіальна громада віддала останню шану воїну-земляку, який повернувся додому «на щиті». В останню земну дорогу жителі громади навколішки провели стрільця-марксмена Станіслава Олексійовича Шпілика.

20 жовтня 2026 року Шепетівська громада провела в останню земну дорогу 34-річного воїна, солдата 152-ї окремої механізованої бригади Анатолія Володимировича Чернявського. Захисник загинув у жовтні 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Селидового на Донеччині, однак його доля залишалася невідомою протягом двох років.

19 жовтня 2026 року Судилківська громада провела в останню земну дорогу жителя села Городище, воїна-захисника України, солдата Ігоря Анатолійовича Мовчана. Серце військовослужбовця передчасно зупинилося 16 жовтня внаслідок важкої серцевої хвороби під час перебування у відпустці.

16 жовтня Шепетівська громада на колінах зустріла та провела в останню дорогу свого земляка — військовослужбовця Збройних Сил України, старшого сержанта Дениса Сергійовича Довгалюка. Життя 43-річного Захисника обірвалося у квітні 2025 року на Донеччині, проте понад рік він вважався зниклим безвісти.

15 жовтня 2026 року Грицівська громада у глибокій скорботі та з шаною попрощалася зі своїм земляком — військовослужбовцем Збройних Сил України Олегом Сердюком. Воїн загинув у березні 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині, однак тривалий час вважався зниклим безвісти. Лише восени Герой назавжди повернувся до рідної домівки «на щиті».

У Славутській громаді відбулося урочисте прощання з молодшим сержантом Збройних Сил України Сергієм Миколайовичем Корсуном. Воїн загинув у жовтні 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині, однак майже два роки вважався зниклим безвісти. Лише восени 2026 року, після проведення складних експертиз з ідентифікації репатрійованих тіл, Захисник повернувся додому «на щиті».

14 жовтня 2026 року Судилківська громада з глибоким смутком попрощалася зі своїм земляком, жителем села Велика Медведівка, солдатом Збройних Сил України Богданом Сергійовичем Белковським. Воїн загинув під час виконання бойового завдання на Курщині у січні 2025 року, а його особу було остаточно ідентифіковано за результатами ДНК-експертизи.

12 жовтня Плужненська громада живим коридором шани зустріла та провела в останню дорогу свого земляка — 38-річного військовослужбовця Миколу Миколайовича Бабійчука. Його серце зупинилося 10 жовтня 2026 року у рідній хаті в селі Плужне.

12 жовтня Нетішинська громада провела в останню дорогу свого земляка — старшого солдата Національної гвардії України Василя Гурського. Життя Захисника раптово обірвалося 11 жовтня 2026 року в лікарні. До свого 56-річчя воїн не дожив лише шість днів.