Дороги в Україні – одна з найболючіших проблем для водіїв. Хоча, неозброєним оком видно, що їхній стан потребує не тільки ямкового ремонту, а й капітального. На сьогодні, вартість капітального ремонту 1 км. дороги становить близько 3 мільйонів гривень. У зв’язку з проведенням Євро-2012 зменшено фінансування ремонту дорожніх шляхів. Після закінчення Євро-2012, можливо держава  виділить кошти для капітального ремонту не тільки для головних доріг країни, а й для районних автошляхів, та міських вулиць. Якщо головні вулиці Шепетівки ще так-сяк лагодять, то до ремонту тротуарів руки у комунальних служб міста не доходять. Шляхи для пішоходів і так були далекі від ідеалу, а зважаючи на сніжну та морозну зиму 2011-2012, розсипалися одразу, як розтанув сніг. Багатьма вулицями пішки навіть небезпечно ходити, адже ризикуєш або зламати ногу, або принаймні пошкодити взуття. Шепетівчани кажуть, що тротуари однаково погані як в центрі міста, так і на околицях, якщо вони там є. Особливо обурює стан тротуару  по проспекту Миру,...

Для Шепетівки залізничний вокзал – це не просто будівля. Це, можна навіть сказати, головна історична причина розвитку усього міста з 1873 року – часу будівництва залізниці Київ – Брест. До прокладення цієї магістралі Шепетівка нічим особливо не відрізнялась від інших сусідніх маленьких містечок. Цукроварня, лісопилка, цегельний завод, каменоломні… І усього 2500 чоловік населення..Залізниця дала великий поштовх розвитку міста. Наприклад, до 1891 року чисельність населення зросла до 5926 жителів – у 2,5 рази більше, ніж у 1870 році.Величезним бонусом до всього цього стало закінчення будівництва у 1913 році двох залізниць, які пройшли через Шепетівку – Київ – Коростень – Шепетівка та Шепетівка – Проскурів (Хмельницький)..Таким чином, місто стає важливим залізничним вузлом, яким воно досі являється. Сьогодні через Шепетівку ідуть потяги у п’яти напрямках: на Козятин – Київ, на Коростень – Київ, на Здолбунів – Ковель, на Хмельницький та на Ланівці – Тернопіль..На жаль, я так і не зміг знайти жодних фотографій старого...

Раді оголосити всім відвідувачам сайту, що з сьогоднішнього дня ми починаємо надавати для всіх бажаючих  послуги хостингу сайтів. Деталі та тарифи ви можете переглянути на спеціальній сторінці хостингу. Якщо ви маєте якийсь інтернет-проект і хочете щоб його побачив увесь світ, то кращої пропозиції годі чекати. Наші тарифи максимально низькі та розділені для різних потреб клієнтів. Якщо у вас є якісь особливі потреби, то ми готові в індивідуальному порядку їх обговорити з вами. А також хочу оголосити що ми готові надати хостинг для молодих амбіційних інтернет-проектів, якщо вони нас зацікавлять, безкоштовно!!! Тому якщо ви працюєте над новим сайтом, який буде корисним шепетівчанам і не тільки, але не маєте змоги його розміщувати на платних хостигах, ми готові посприяти розвитку нових перспективних сайтів і надати технічну площадку ля їх публікації в мережі інтернет. Буду радий коментарям та пропозиціям з цієї нагоди.

Отже, переходимо до внутрішніх приміщень та експозицій нашого супернеповторного музею.Спочатку, як і в кожному подібному закладі, ви маєте пройти через вестибюль. Черг при продажу вхідного квитка, як ви розумієте, тут немає. В далекі радянські часи відвідувачі перед початком екскурсії залишали свої прізвища та назви міст, звідки вони приїхали, у спеціальному журналі. Здається, це було необов’язково, але ніхто не відмовлявся.Не знаю, скільки всього було заповнено журналів і куди вони потім поділися, але до доби Інтернету вони не дожили.Всі приміщення, від входу до останньої зали, витримано у єдиному архітектурному стилі.На першому поверсі музею є невелика зала на 200 чоловік. Стандартної комплекції, зрозуміло, оскільки замість стільців тут стильні дерев’яні лавочки.В основному саме тут відбуваються усі політично-громадські конференції, зустрічі з київськими депутатами та письменниками, усілякі культурні заходи, вечори пам’яті та навіть рок-концерти. Хоча в Шепетівці є і Будинок культури з великою залою на 500 місць.Усього, за словами співробітника музею, зала використовується в середньому 60-70 разів...

РИНКОВІ ВІЙНИПро те, в яких умовах продають деякі продавці продукти харчування на шепетівських ринках не варто вже і писати, бо ж всі це давно вже знають. Дехто кладе їх просто на землю підстеливши брудну газету під курячі стегенця на яких інколи сидить зграя горобців ... Що до цього владі, вона ж бо там не купує, а нашим мешканцям це вже стало нормою. Та ось, раптом, за ініціативи керівництва міста в червні 2011 року депутати з про-владної більшості та їх прислужники, наслідуючи «регіональних» депутатів Верховної Ради, приймають рішення про так зване впорядкування вуличної торгівлі в місті. Нарешті, подумали ви.. Проте, торкнулося це рішення чомусь не всього міста, а лише частини вулиці К. Маркса біля центрального ринку. Чому можновладці, керовані Сергієм Антоню-ком, взялися «впорядковувати» торгівлю лише від «Дружби» до центрального входу на ринок знає, мабуть, лише сам мер. Бо коли роздратовані підприємці прийшли з ним на зустріч, С.А., незважаючи на прийняті його ж...

Надибав картинку яка дуже вдало ілюструє наше місто. Але насправді я думаю все трошки не так. Насправді в Шепетівці є багато розумних і цікавих людей. Але їм дуже важко реалізуватись тут, немає роботи де вони могли би використати свій досвід і знання, немає місця для дозвілля, нема взагалі чим себе зайняти. Здебільшого такі люди більшість свого часу проводять в інтернеті. А як тільки випадає нагода тікають з міста подалі. А тим часом по вулицям ходять представники, які зображені вище. І тому коли хтось приїжає в Шепетівку з інших міст у них складається враження, шо все населення таке. Що ж робити щоб змінити цю ситуацію? Які будуть ваші думки?

Нарешті вчора я потрапив до нашого нового нічного клубу під назвою Black Holl на вечірку на якій грали лише резиденти. Перша думка яка напрошується коли ти вже всередині: "Нарешті!". Через стільки років очікувань наше місто нарешті отримало гідний нічний клуб, який не соромно показати перед мешканцями інших районних центрів.