Шановні шепетівчани!

Міську владу і нас з вами вагомо підтримала обласна газета «Подільські вісті». Вона чесно і об’єктивно про «Енергоінвест», що його привів у місто папєрєднік Антонюк. Прочитайте про це в газеті.

У зв’язку з тим, що не всі пані і пани і ми з вами з певних причин не отримуємо «Подільські вісті», було б добре, якби офіційна влада винесла на сайт цю статтю. Водночас міській владі слід офіційно донести до населення через обласну газету, за що обібрав міський бюджет кухар смоли, пекар хліба на судилківському гноєкомплексі, геніальний член партії регіонів, як він себе величан, а нині член чогось іншого бракороб проспекту Миру «щирий українець» Мовсісян, який вирішив відродити дороги в місті і районах області. У яку копійку він обійшовся міському бюджету і що це суди тривають у Хмельницькому.

Зрозуміло розкажіть людям через обласну газету за що вас критикує Агарков у газеті «Шепетівський вісник» та на «Шансі» і 33-му каналі і наче пророк з Корецького монастиря повчає? І що це за борги, які цукрозавод винен місту?

Міський голова, виконком мають запросити обласну газету і хай вона розкаже об’єктивно читачам про відроджувачів земель і промислових об’єктів, розставить крапки над буквою.

Напрошується традиційне запитання і домашнє завдання. Чи не тому дехто боїться, що газета об’єктивно розповість про те, як він керує своїм заводом, а пальцями показує на інших: ловіть злодія. Як і те, щоб наші діти менше знали, що діється за межами вікна класу, міста, в першому ж районі?

Отож окремі й пишуть, що міський голова когось там примушує. Якщо не він, то інший Іван, Степан, Галина, Марина. Головне, що їх освічених примушують! І не соромно! Себе роздягати на людях.


Не дивно, що ми до елементарної простоти наївні. Давно відомо, що масові тиражі газет – для трудящих, а малі тиражі – для вузького кола людей, які читають періодику. Тобто для активної частини населення. Наша інтелігенція і керівна  верхівка з села вийшла, а до міста не дійшла, й до еліти їй ще далеко!

В цьому жарті вбачаю вагому долю правди. За радянських часів нас вчили читати, а думати, як колись, так і тепер не схиляють. Декому тепер не вигідно, щоб люди читали газети, бо балакати починають, думати. А там майдан – у Грицеві, Чотирбоках, Ленківцях. Краще картинкою з екрана затулити їм очі – мізки не думають.

Керівна посада нині хитка як перед директором, так і перед тим, хто його в школі вчив. Отож, «зрі в корєнь». І депутатам вашим і нашим не до газет. Бо газета раніше чи пізніше, а таки копне на їхній діляночці глибше. Наприклад, я певна група захвату формує районну владу. Ні совісті, ні людяності. Гавкала і лакея від освіти регіонала Дзяворука, якому Табачник начебто руку тиснув, дідовода-пенсіонера гордійчуки та агаркови на голову райради пруть.

В РДА – прісновідому  Собчук підібрали, що в Полонному її прогнали. Дзяворука селяни не обрали в депутати, так зграя під егідою аграрної партійки наказала і видворила із своїх кіл депутата. В інших районах депутати на протест вийшли із подібних регіональних партійок, в людей ще є свідомість, а тут свою шкуру, бережуть. Село мовчить. Як за нашого Колоса Михайла колись Шепетівка, Нетішин, Славута і район проголосували, а колгоспники послухали Іванушку Адамця, що з Полонного в Шепетівку влаштували. В того одне: село лякати  і собі брати, як колись у закрома. Тепер його кадру шанують.

Ось такі доводили село до розвалу, а людей до не думання. «Подільські вісті» колись справедливо про нас писали і критикували також, коли Агарков з Адамцем в рабство до сахзавода віддали землі, техніку і людей.

У вас агітують за «Подільські вісті», і в нас колись агітували пошта, сільрада, колгосп, спеціалісти, голова Мудрик Олексій, Гаврилович. Агітуйте людей за «Подільські вісті» і дякую, що мого листа передали.