Шановні сусіди! Привіт вам із Полонного

Шановні сусіди!

Я корінний полончанин уважно стежу за подіями у Шепетівці. Ваша дискусія давно вийшла за рамки головної статті про Полодюка Михайла Івановича. Але ви продовжуєте її суть. Вибори пройшли. Успіху досягли. Та почалися непрості будні, з якими ви вже зіткнулися. До вашої дискусії пристали навіть сторонні люди. З’явилися нові імені, які засвітилися в Полонному.

Ви дружно закликаєте прокатати у сміттєвому ящику Мовсісяна. Це просто чудово. У Полонному знають Мовсісяна і Агаркова з їх ненажерливою братвою. Вони тільки погрожують і залякують. Та ви не бійтеся боягузів. Це дрібні хулігани. Років десять тому Агарков загнав на бурякове поле с.Новоселиця півтора десятка імпортних машин. Вони зробили на найкращій площі білий день і переорали на ній стиглі буряки. Це було опівночі. Ми подзвонили в обласну міліцію та газету «Подільські вісті». Наступного дня приїхав Макаренко Петро Павлович. Він написав про дияволів погрому велику статтю. Її досі зберігають селяни і містяни. Але Агарков справу зам’яв. Намагався зробити винним Святського Валентина. Той задарма не віддав бурякову площу, на якій ніби рейдери ставили агроексперимент. Колгосп вивіз буряки на Житомир. Перед минулими виборами до нас у депутати набивався Буряк Сергій. За вказівкою згори місцеві регіонали навіть день міста перенесли на догоду Буряку.  Той прилетів під вечір власним літаком. Сцену охороняли люди у камуфляжах. Їх стеріг сизим оком Агарков. Буряк на людях передав міському голові 2 комп’ютери, а той у відповідь – велику раритетну скульптуру Тараса Бульби. Таке було свято міста і стільки ми бачили Буряка.

З тими недолугими регіоналами Полонному біда. Голова РДА, що був директором МПТУ у Понінці вишкрябав на посаду заступника якусь Собчук із Шепетівки: до наших ненормальних ще вашу неокарєристку приставив. Місцеві одразу розпізнають таких і зневажають.

Мовсісян з’явився з возиком смоли в бочці. На щебзаводі брав відсіви, розмішував і ось тоді лагодив дороги. Біля СШ №4 так намастив, що дорога за 23 місяці полетіла. Голова міста Розумний став скаржитися на Мовсісяна аж поки йому не зателефонував прокурор… Тернополя і насварив. Врешті жителі вулиці написали колективну скаргу у «Подільські вісті», звідтіля відрядили у Полонне Макаренка Петра Павловича. Він зібрав людей і ті розказали, як шепетівський смоловар на їхній вулиці пекло влаштував і як робітники з Судилкова працювали. А наступного ранку вулицю заполонили машини, смоловарки, котки, інші імпортна техніка велика і мала.

Ось які біженці понаїжджали на Шепетівщину, начебто зробили всіх щасливими, як самих себе. Полончани за горох, гречку і цукор не продаються. Треба бути гордим, щоб тебе  баняками не називали. Тієї ночі, коли трактори з Шепетівського заводу орали буряки на пні, жіноцтво з вилами бігло у поле, а трактористи вивели із стану важку техніку, автомобілі – на таран з імпортною. За селом їм перегородили дорогу голова Святський Валентин, головний інженер, голова сільради: люди, опам’ятайтеся. Ще мить і була б пролилася кров. Ось такі бандіти завелися у вашій Шепетівці. Справу зам’яли. Хоча стаття була. Але район більше не возив буряків на завод.

P.S. Якщо цікаво, викладу на сайт статтю, як знущалися з людської праці. Ви правильно зробили, що розпочали обговорення тих, хто слави собі прагне і більш нічого. Домовтеся і кожен хай пише про безталанних, але хитрих депутатів, рейдерів голу правду. Не для власного задоволення, а для усіх шепетівчан. Щоб до розуму дійшло, а не до язиків, вибачте за гарячковість. Несіть правду в юди через районну газету. Тоді вам повірять. У нас тричі проганяли голову РДА, а на додачу вашу несамовиту кар’єристку Собчук – хитру, але недалеку нащадницю регіональства.

м. Полонне