Легше кричати, ніж робити

Мене не перестають вражати мешканці нашої Шепетівки. Такої байдужості до власного міста і людей навколо мало де можна знайти. У нас всі люблять кричати як в Шепетівці погано жити, який срач в дворах та вулицях, дітям немає де погратись, але самі палець об палець не вдарять щоб вирішити якось ці питання. Більше того самі ж розводять срач на вулицях і потім сильно обурюються.Ось для прикладу місце звідки більшість приїжджих до нашого міста продовжують свій маршрут. Це автобусна зупинка на залізничному вокзалі.

До найближчого смітника пройти аж цілих 5 метрів, але ж це така непосильна задача, легше ж потім рвати пельку, мовляв яке ж засране місто.

Запам'ятався такий випадок на святі Івана Купала в парку: дівчинка років 8-9, яка стояла в натовпі перед мною, ховаючись щоб ніхто не помітив, викинула обгортку з морозива прямо під ноги людей, які стояли за нею. Я зробив її зауваження і попросив підняти сміття, дівчинка хоч і була присоромлена, та без жодних питань підняла обгортку, але ви б бачили погляд чи то матусі, чи то її старшої сестри. Вона вже хотіла щось мені бовкнути, але потім подумала, що не варто, бо люди які стояли поруч явно підтримували в цій ситуації мене.

Ось ще один приклад. В подвір'ї ось цього будинку
знаходиться чудове огороджене футбольне поле
Як бачите з фото, бур'яни там вже повиростали по пояс, але ніхто і не збирається його косити. На цілу дев'ятиповерхівку з трьома чи чотирма під'їздами, де я впевнений живе багато дітей, не знайшлося ні одного бажаючого зробити можливість комфортно гратись своїй же малечі. Всі ці виправдання про ЖЕК і те, що стадіон Корчагінець поряд, виглядають нікчемними. Ця тотальна байдужість просто вбиває. Таке враження що шепетівчанам треба розбомбити місто як Слав'янськ, для того, щоб вони почали цінувати те місце, де вони живуть. Ганьба, земляки, ганьба!!!