81 рік тому, а саме 3 квітня 1940 року, розпочалася одна із найбільших польських трагедій ХХ століття під назвою «Катинський розстріл». У Смоленській, Тверській та Харківській областях протягом квітня-травня того року за наказом радянського керівництва без суду поетапно були страчені понад 20 тисяч кадрових та мобілізованих офіцерів польської армії.

Працюючи з усною історією ми натрапили на цікавий спогад, який розповідає історію одного будинку в нашому місті. Цей спогад далекий від політики, але у ньому простежуються звичні для тих часів речі і методи тогочасної системи... А також в ньому і про людяність, якій завжди було місце, незважаючи ні на які обставини…

Серед еспонатів нашого краєзнавчого відділу є такий, що відразу привертає увагу відвідувачів своєю дивною конструкцією. Це пристрій для виготовлення маци (XX ст.), який передала до нашого музею Мельц Алла Семенівна у 1999 році. Що це за пристрій, як і коли його використовували? Почнемо з історії та традицій.

Історія розвитку благодійності в Україні сягає своїм корінням ще давньоруського періоду. Відтоді опіка про бідних, утримання спеціальних будинків для нужденних, будівництво храмів і монастирів стало чи не найпершим обов’язком представників князівських династій і шляхетських родів на українських землях.

27 січня 1944 року розпочалася Рівненсько-Луцька наступальна операція І-го Українського фронту. Згідно неї радянське командування планувало вигнати нацистських загарбників з районів Рівне-Луцьк-Шепетівка.

У листопаді 1917 року, після проголошення Українською Центральною Радою ІІІ Універсалу та автономії УНР, більшовики розпочинають боротьбу за владу по всій території України. Не винятком була і Шепетівка, яка була важливим стратегічним пунктом та центром залізничних шляхів.

В Ізраїлі комісія Меморіального комплексу Катастрофи і героїзму єврейського народу «Яд Вашем» присвоює (за життя чи посмертно) почесне звання Праведника світу тим представникам інших народів, котрі в роки Другої світової війни, рятуючи євреїв від неминучого знищення нацистами, виявили неабияку особисту мужність та продемонстрували непересічні моральні чесноти...

У 1881 році в Російській імперії, за задумом громадського діяча П.А. Мясоєдова, було створено Товариство Поліпшення Народної Праці, пам’яті царя-визволителя Олександра ІІ. Засновниками даного утворення були митрополити Ісидор і Макарій, графи Н.П. Ігнатьєв і Н.В. Ісаков, Статс-Секретар, Дійсний Таємний Радник М.Н. Островський та інші. Метою даного утворення було розвиток і удосконалення місцевого народного виробництва, яке в той час знаходилось у занепаді. В тому ж році засновники Товариства розсилають по всій Російській імперії циркуляри, в яких вони запрошували місцеві громадські та станові установи, а також окремих посадових та приватних осіб до участі у ньому. Лише у 1884 році, через наполягання Волинського губернатора, деякі громадські діячі Заславського повіту відгукнулися на пропозицію засновників Товариства вступити до нього.

Рівно 40 років тому, 9 липня 1980 року мешканець Шепетівки Володимир Башинський біг з факелом Олімпіади-80. Завдяки спортивним досягненням був обраний факелоносцем Ігор. До цих пір він зберігає форму тієї естафети і сам факел.

Мирне населення

4 липня 1941р., після одноденних боїв, місто Шепетівка було окуповано німецькими військами. З цього часу місто стало центром Шепетівського гебітскомісаріату, до якого увійшли Шепетівський, Полонський, Берездівський та Славутський райони. Очолював гебіт – урядовий радник доктор Ворбс. Німецькою владою запроваджувався так званий «новий порядок». Вводилася комендантська година. Суворо заборонялося всьому цивільному населенню ходити по вулицях з 21 години до 5 години ранку. Крім того, наказувалося здати всю зброю та радіоприймачі. Всі жителі Шепетівки, починаючи з 15-річного віку, повинні були стати на облік «біржі праці». За невиконання розпорядження місцевої влади загрожувала смертна кара. Вводилися різного роду податки для населення.