Серед еспонатів нашого краєзнавчого відділу є такий, що відразу привертає увагу відвідувачів своєю дивною конструкцією. Це пристрій для виготовлення маци (XX ст.), який передала до нашого музею Мельц Алла Семенівна у 1999 році. Що це за пристрій, як і коли його використовували? Почнемо з історії та традицій.

Історія розвитку благодійності в Україні сягає своїм корінням ще давньоруського періоду. Відтоді опіка про бідних, утримання спеціальних будинків для нужденних, будівництво храмів і монастирів стало чи не найпершим обов’язком представників князівських династій і шляхетських родів на українських землях.

27 січня 1944 року розпочалася Рівненсько-Луцька наступальна операція І-го Українського фронту. Згідно неї радянське командування планувало вигнати нацистських загарбників з районів Рівне-Луцьк-Шепетівка.

У листопаді 1917 року, після проголошення Українською Центральною Радою ІІІ Універсалу та автономії УНР, більшовики розпочинають боротьбу за владу по всій території України. Не винятком була і Шепетівка, яка була важливим стратегічним пунктом та центром залізничних шляхів.

В Ізраїлі комісія Меморіального комплексу Катастрофи і героїзму єврейського народу «Яд Вашем» присвоює (за життя чи посмертно) почесне звання Праведника світу тим представникам інших народів, котрі в роки Другої світової війни, рятуючи євреїв від неминучого знищення нацистами, виявили неабияку особисту мужність та продемонстрували непересічні моральні чесноти...

У 1881 році в Російській імперії, за задумом громадського діяча П.А. Мясоєдова, було створено Товариство Поліпшення Народної Праці, пам’яті царя-визволителя Олександра ІІ. Засновниками даного утворення були митрополити Ісидор і Макарій, графи Н.П. Ігнатьєв і Н.В. Ісаков, Статс-Секретар, Дійсний Таємний Радник М.Н. Островський та інші. Метою даного утворення було розвиток і удосконалення місцевого народного виробництва, яке в той час знаходилось у занепаді. В тому ж році засновники Товариства розсилають по всій Російській імперії циркуляри, в яких вони запрошували місцеві громадські та станові установи, а також окремих посадових та приватних осіб до участі у ньому. Лише у 1884 році, через наполягання Волинського губернатора, деякі громадські діячі Заславського повіту відгукнулися на пропозицію засновників Товариства вступити до нього.

Рівно 40 років тому, 9 липня 1980 року мешканець Шепетівки Володимир Башинський біг з факелом Олімпіади-80. Завдяки спортивним досягненням був обраний факелоносцем Ігор. До цих пір він зберігає форму тієї естафети і сам факел.

Мирне населення

4 липня 1941р., після одноденних боїв, місто Шепетівка було окуповано німецькими військами. З цього часу місто стало центром Шепетівського гебітскомісаріату, до якого увійшли Шепетівський, Полонський, Берездівський та Славутський райони. Очолював гебіт – урядовий радник доктор Ворбс. Німецькою владою запроваджувався так званий «новий порядок». Вводилася комендантська година. Суворо заборонялося всьому цивільному населенню ходити по вулицях з 21 години до 5 години ранку. Крім того, наказувалося здати всю зброю та радіоприймачі. Всі жителі Шепетівки, починаючи з 15-річного віку, повинні були стати на облік «біржі праці». За невиконання розпорядження місцевої влади загрожувала смертна кара. Вводилися різного роду податки для населення.

У 1910 році в Шепетівці проживало 10 996 чоловік. З цієї кількості 7290 були чоловіками, а жінок – 3706. За національним складом населення поділялося на євреїв, яких було 6701 (60,9 %) чоловік, поляків – 1300 (11,8 %). Українців і росіян було 2995(27,3%) чоловік. Площа містечка - 380 десятин (приблизно 414 га).Сучасна Шепетівка має в 10 разів більшу площу - близько 4000 га. Житлових будинків було 1578. Нажаль не має відомостей з яких матеріалів вони були побудовані. Але є відомості чим вони були вкриті. Так, за даними статистики 34 будинки були вкриті залізом, у 350 будинків був дерев’яних дах, ще більше було під соломою – 990.

Історія Шепетівки – це сукупність історій людей, подій, підприємств, які переплітаючись, створюють неповторний життєпис міста. Шепетівський цукровий комбінат – перше промислове підприємство нашого міста – почало роботу з далекого 1846 року і впевнено продовжує свою виробничу історію успіху.