11 липня о 15:05 до Служби «101» надійшло повідомлення про те, що потрібна допомога у пошуку потопельника в місцевому озері м. Нетішин Шепетівського району. Про це розповіло Головне управління ДСНС у Хмельницькій області.

На території гідрологічної пам’ятки природи загальнодержавного значення «Озеро Святе», що у Шепетівському районі, розквітло латаття біле (Nymphaea alba). Про це розповіли у Національному природному парку "Мале Полісся".

Гарним представником раритетної рослинності Національного природнього парку «Мале Полісся», що у Шепетівському районі, є болотянка звичайна або шейхцерія болотна (Scheuchzeria palustris) – багаторічна реліктова рослина, яка занесена до Червоної книги України.

Наша Хмельниччина багата різноманітними водоймами, куди влітку приїздить чимало людей на відпочинок. Однією з таких водойм є славнозвісні Голубі (Блакитні) озера, розташовані на півночі Хмельниччини, біля села Стригани Крупецької територіальної громади.

Сьогодні, 24 червня на мальовничих «Голубих озерах» біля села Стригани, Шепетівщина приймала учасників благодійного спортивного заходу «Blue Lakes Sprint Triathlon». Змагання з тріатлону, організовані Хмельницькою АЕС, відбулися 24 червня на території Національного природного парку «Мале Полісся».

За кілька кілометрів від Ізяслава є надзвичайно цікава пам’ятка природи – озеро Святе (найбільше в Хмельницької області). Подібних лісових озер тут кілька, але це – наймасштабніше: його дзеркало становить понад 8 га, а середня глибина – 3-4 м, а в так званих «ямах» до 9 м. Більшість дослідників природи краю сходяться на тому, що воно вулканічного походження. На це вказує овальна форма, острів в центрі і глибина – 9,5 м.

Вчора на сайт управління надійшло повідомлення від підписниці, яка побачила, що на Голубих озерах дитинчаті лебедя потрібна допомога. «Найімовірніше – він сильно заплутався у сітку», – написала дівчина. Самі ж відпочиваючі боялися надати допомогу птаху, аби не нашкодити. 

Чи ми брудні від народження? Чи ми брудними стали. Чи можемо ми когось запросити у гості і не соромитися місця де ми живемо? Чи можемо ми дітям нашим говорити «Будьте, як ми. Беріть від нас краще і йдіть далі» ?

Сільська ідилія. Вечір, сутінки. Край села. Луки, ліс, річка… Та у повітрі дим. Палять картоплиння в перемішку з пластиком. Де спокій? Де мрії, роздуми…

Чи неділя, ранок. Хочеться побути на березі річки. А там сліди безконечних пікніків: пляшки з-під горілки, пива, пляшки пластикові та скляні, розбиті та цілі, і ще якийсь мотлох, що тхне... Де ті місця де народжуються вірші? Де ті місця де освідчуються в коханні?