29 січня закінчились матчі групового етапу Чемпіонату Хмельницької області з футзалу серед міст та районів сезону 2016-2017 р.р . У фінальну частину змагань потрапили по три кращі команди з двох груп, а саме: Енергетик-МИКЛУШ (Нетішин), Декорленд (Славута), Темп (Шепетівка), Фортуна (Кам’янець-Подільський р-н), ФК Дунаївці (Дунаївці), Крила Рад (ст. Дунаївці).

У першій половині 90-х років минулого століття команда «Темп» із Шепетівки провела три сезони у вищій лізі чемпіонату України. Тоді самобутній колектив під керівництвом тренера Леоніда Ткаченка кинув виклик грандам, посівши дев'яте місце в чемпіонаті й вийшовши до чвертьфіналу національного кубка.

26-27 березня було проведено першість ШРДЮСШ «Колос» с міні-футболу серед дітей 2003-2004 р.н. присвячена пам’яті Джумбера Нішніанідзе.

В понеділок, 4 січня, в Теофіполі Хмельницької області пройшов турнір з футзалу, присвячений пам'яті гравця Прем'єр-ліги Павла Худзіка, котрий трагічно загинув в березні 2015р.

Коли на зорі Незалежності в провінційній Шепетівці було створено футбольний клуб «Темп», то склад цієї амбітної команди поповнили два десятки грузинських легіонерів, в когорті яких був і наш герой. Із-поміж цих кавказьких гостей були такі, котрі завітали до України на місяць-другий. Проте Юрій Габіскірія не лише відіграв два сезони за команду із Шепетівки, а й залишив помітний слід у історії українського футболу епохи зародження. Прибув Юрій Габіскірія в Україну гравцем збірної Грузії. У Шепетівці він не просто закріпився в основному складі команди, а став одним із основних гравців колективу Ткаченка. Найкраще це ілюструють цифри: Габіскірія одягав футболку «Темпу» півсотні разів, і є одним із провідних «гвардійців» клубу. А ще грузин на власні очі бачив, як формувався в потужну команду один із грандів українського футболу — донецький «Шахтар».

Шепетівський «Темп» можна назвати унікальною командою. Творець і власник клубу з Хмельниччини Джумбер Нішніанідзе більше двох десятків років тому випередив час. Він запропонував таку модель управління і функціонування футбольного клубу, яку нині взяли за зразок майже всі клуби української прем’єр-ліги.

Жодних новин про колишнього власника шепетівського «Темпу» я не чув досить давно. Наприкінці травня того року пощастило поспілкуватися з братами Капанадзе -  Автанділом і Таріелом. Говорили ми на різні теми: про Тернопіль і Шепетівку, про стан справ у сучасному українському футболі, згодували справи минулі. Я випадково назвав ім'я Джумбера Нішніанідзе. Автанділ із жалем у голосі сказав: «Джумбер кілька тижнів тому покинув цей світ». Я почав шукати будь-які офіційні звістки, що підтверджували би цей факт, і знайшов — на шепетівському інтернет-сайті була розміщена новина про те, що Джумбера Григоровича відспівали за церковними звичаями на місцевому стадіоні...

Якщо запитати пересічного мешканця України, які асоціації викликають у нього грузинські імена Автанділ і Таріел, він цілком може відповісти:  ”Це герої твору Шота Руставелі ” Витязь у тигровій шкурі “. У футбольних уболівальників є свій однозначний варіант. Імена братів Автанділа і Таріела Капанадзе настільки голосно звучали на всю Україну в 90-их, що забути їх навіть зараз неможливо.

Прощальна панахида за президентом футбольної команди «Темп» Джумбером Нішніанідзе відбулася на території стадіону «Локомотив».

У радянському футболі було багато яскравих нападників, на яких народ валом валив на стадіони. У 80-ті роки в Києві ходили «на Блохіна», в Тбілісі - «на Шенгелія», в Ташкенті - «на Якубик», в Дніпропетровську - «на Протасова», в Ростові - «на Андрєєва». Уболівальники столиці Білорусії йшли «на Кондратьєва», відзначився в ту пору в мінському «Динамо». Самобутній форвард, згодом переступив рубіж у 100 голів і увійшов в символічний «Клуб Григорія Федотова», залишив свій слід і в Україні. У чемпіонаті СРСР він захищав кольори «Чорноморця», а в українській історії встиг пограти в Шепетівському «Темпі».