Джумбер Нішіанідзе

На 76-му році життя відійшов у вічність колишній начальник футбольної команди “Темп” Шепетівка у її найкращі роки — Нішніанідзе Шота Григорович. 

Часто доля підкидає нам такі сюрпризи, у які навіть складно повірити. Юрій Романов у 25 років влаштувався вчителем фізкультури в одну із шкіл на Хмельниччині. Про великий футбол він і не мріяв. Зате невдовзі зустрів іншого мрійника – Джумбера Нішніанідзе, котрий будував у Шепетівці амбітний проект. Разом із Темпом обидва подолали шлях від змагань серед колективів фізкультури до Вищої ліги.

Значна частина кавказьких гостей одягала футболку шепетівського «Темпу», де в 1990-х сформувалася справжня грузинська колонія. Гоча Жоржоліані — один із тих, хто приїхав в Україну на запрошення шепетівського бізнесмена Джумбера Нішніанідзе.

Коли на зорі Незалежності в провінційній Шепетівці було створено футбольний клуб «Темп», то склад цієї амбітної команди поповнили два десятки грузинських легіонерів, в когорті яких був і наш герой. Із-поміж цих кавказьких гостей були такі, котрі завітали до України на місяць-другий. Проте Юрій Габіскірія не лише відіграв два сезони за команду із Шепетівки, а й залишив помітний слід у історії українського футболу епохи зародження. Прибув Юрій Габіскірія в Україну гравцем збірної Грузії. У Шепетівці він не просто закріпився в основному складі команди, а став одним із основних гравців колективу Ткаченка. Найкраще це ілюструють цифри: Габіскірія одягав футболку «Темпу» півсотні разів, і є одним із провідних «гвардійців» клубу. А ще грузин на власні очі бачив, як формувався в потужну команду один із грандів українського футболу — донецький «Шахтар».

Жодних новин про колишнього власника шепетівського «Темпу» я не чув досить давно. Наприкінці травня того року пощастило поспілкуватися з братами Капанадзе -  Автанділом і Таріелом. Говорили ми на різні теми: про Тернопіль і Шепетівку, про стан справ у сучасному українському футболі, згодували справи минулі. Я випадково назвав ім'я Джумбера Нішніанідзе. Автанділ із жалем у голосі сказав: «Джумбер кілька тижнів тому покинув цей світ». Я почав шукати будь-які офіційні звістки, що підтверджували би цей факт, і знайшов — на шепетівському інтернет-сайті була розміщена новина про те, що Джумбера Григоровича відспівали за церковними звичаями на місцевому стадіоні...

У радянському футболі було багато яскравих нападників, на яких народ валом валив на стадіони. У 80-ті роки в Києві ходили «на Блохіна», в Тбілісі - «на Шенгелія», в Ташкенті - «на Якубик», в Дніпропетровську - «на Протасова», в Ростові - «на Андрєєва». Уболівальники столиці Білорусії йшли «на Кондратьєва», відзначився в ту пору в мінському «Динамо». Самобутній форвард, згодом переступив рубіж у 100 голів і увійшов в символічний «Клуб Григорія Федотова», залишив свій слід і в Україні. У чемпіонаті СРСР він захищав кольори «Чорноморця», а в українській історії встиг пограти в Шепетівському «Темпі».