З історією нашого міста повязане імя видатного діяча УНР, будівничого української армії Миколи Олександровича Капустянського. У роки першої світової вйни М. Капустянський командував піхотним полком, проходив службу на різних керівних посадах, займався штабною роботою. На початку 1917 р. у чині полковника виконвував обов'язки начальника штабу дивізії. Наприкінці 1917 р. за власним бажанням був переведений до 34-го армійського корпусу, яким командував генерал П. Скоропадський. Невдовзі корпус став називатися 1-м Українським.
У 2002 році була проведена широка реконструкція залізничного вокзалу, привокзальної площі з будівлями, що стали візитівкою, окрасою нашого міста. 10 років шепетівчани пишаються площею, яка носить ім'я Г.М. Кирпи - почесного громадянина нашого міста. Саме завдяки видатному землякові Г.М. Кирпі, світла йому пам'ять, площа набула такого ошатного, європейського вигляду.
Про реформування житлово-комунальної сфери мову ведуть давно. Багато років з великим скрипом на рівні міста вирішується питання ремонту комунікацій, дахів, під'їздів, ліфтів, упорядкування прибудинкових територій. Коштів, які надає міський бюджет і платять мешканці багатоповерхівок за послуги комунальних служб хронічно не вистачає. Підвищувати тарифи вже було далі нікуди. І ось міська влада в Шепетівці від слів перейшла до справи.
Щороку серед військових та силових структур міста з нагоди річниці визволення м.Шепетівки від німецько-фашистських загарбників в нашому місті проводяться змагання зі стрільб (вправа ПМ-1). Організаторами змагань виступають спільно Шепетівський міський центр фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» та відділ у справах сім’ї, молоді та спорту. За побажаннями учасників цього року змагання були ускладненні. Замісь одного виду спорту учасники змагалися у трьох видах: підтягуванні, поштовху гирі (24 кг. з двох рук) та стрільбах (вправа ПМ-1).
19 січня у міському парку культури та відпочинку пройшли народні гуляння „Проводи зими”. Шепетівчани мали можливість переглянути виступи вокалістів та творчих колективів міського та районного будинків культури, взяти участь у спортивних забавах, покуштувати гарячу кашу, приготовану шепетівськими військовими, потанцювати під акомпанемент духового оркестру.
Андрій Василишин звичайний житель Шепетівки, що має незвичайне захоплення. Уже близько 2 років хлопець,
учень 11 класу НВК №3, не уявляє свого життя без турніка. Саме завдяки такій пристрасті 26 січня 2012 року Андрій став одним із переможців кастингу шоу «Україна має талант — 4» у Києві.
— Про дворову гімнастику довідався із мережі Інтернет, переглядаючи відеоролики та-
ких самих спортсменів-любителів, потроху сам пробував виконувати подібні трюки, — говорить Андрій Василишин.
За словами хлопця, силові вправи вуличної гімнастики і акробатики на звичайному дворовому турніку вдавалися не зразу. Проте невпинні тренування, бажання досягти мети зробили свою справу. Зараз хлопець із легкістю виконує їх не гірше акробатів, які ви-
ступають під куполом цирку.
— У листопаді в одній із соціальних мереж я познайомився з адміністратором шоу «Україна має талант— 4». Він запропонував скинути їм моє відео. А уже через деякий час пролунав телефонний дзвінок із запрошенням відвідати кастинг у столиці, — пригадує Андрій.
Підтримати дворового акробата із задоволенням погодилася сестра. Вони разом приїхали у Міжнародний виставковий центр, зареєструвалися та очікували своєї черги виступати.
— Насправді я дуже хвилювався, давалася взнаки і втома з дороги, і кілька годинне чекання, і запис відео-привітання, під час якого, здається, я мільйон разів говорив фразу: «Привіт! Мене звати Андрій, і я впевнений, що я маю талант!», — із посмішкою розповідає хлопець.
Виступ шепетівчанина, який переважно складався із
гімнастичних моментів колумбійського виду спорту «джимбар», тривав лише хвилину, але за цю коротку мить суворе журі зуміло розгледіти та належно оцінити старання конкурсанта.
— Звичайно, вагання були. Владислав Яма одразу сказав «ні». Слава Фролова
— «так». Ігор Кондратюк довго сперечався зі Славою, але вона його таки вмовила, і він теж дав позитивну відповідь, — наголошує Андрій.
Наразі, незважаючи на сніги та люті морози, завантаженість шкільної програми та підготовку до незалежного оцінювання, Андрій Василишин готується до виступу у півфіналі шоу, що відбудеться 18 лютог о 2012 року.
Ми ж можемо тільки побажати хлопцю нових життєвих та спортивних перемог і, звісно, усім містом вболівати за нього у подальшій боротьбі в шоу «Україна має талант—4»!
Ірина Кобилянська.
10 листопада 2011 року газета «Шепетівка» надрукувала під рубрикою «Надзвичайна ситуація» статтю «Найбільша екологічна катастрофа невеликої української річки Гуски». Йшлося в ній про те, що 4 листопада 2011 р. у став біля ТД «Шепетівський цукор» було скинуто велику кількість якоїсь хімічної рідини. У результаті вміст аміаку у водоймі перевищив допустиму норму у 9 разів, а кисню у воді не стало взагалі. Практично вся риба уставу вимерла.
«Це мертва вода, інкубатор для мікробів. Ця мертва вода з аміаком та мікробами тихенько тече далі в Гуску», — застерігав автор. Водночас редакція обіцяла знайомити читачів з подальшим розвитком подій.
Від часу цієї події пройшло тільки три місяці. День-у-день наслідки екологічної катастрофи стають все відчутнішими і тяжчими. У минулому номері газети було опубліковано лист шепетівського рибалки-любителя Федора Марфути під заголовком «Риба здохла, раки теж... «Бєспрєдєлу» нема меж», в якому він свідчить: «З цього ставка смерди ть на всю Шепетівку, бо риба, мабуть, під льодом зашивається... Тепер тут немає нічого живого, навіть раки виздихали».
Роз’яснити читачам сьогоднішню обстановку ми попросили головного державного санітарного лікаря Шепетівського району В. В. Мазаєва. Ось що він повідомляє: «За скаргами населення на неприємний запах води з річки Гуска у плані щоквартального моніторингу ЗО січня 2011 року Шепетівською райСЕС відібрано та досліджено проби води з річки Гуска в місці після виходу із ставка біля підприємства ДТ «Шепетівський цукор».
За результатами досліджень води з річки Гуска в місці після виходу ‘з ставка біля підприємства ТД «Шепетівський цукор» встановлено, що вода в даному місці не відповідає вимогам СанПІНу № 4630-88 «Охорона поверхневих вод від забруднення» по
слідуючих показниках: органолептиці (запах складає 5 балів при нормі 3 бали, характер запаху гнилісний), вмісту розчиненого кисню — 3 при нормі не менше 4, аміаку 4,9 при нормі не більше 2, зважених речовин — 195,5 при нормі не більше ЗО, вмісту заліза — 1,17 при нормі не більше 0,3 та по індексу ЛКП (лактозопозитивної кишкової палички), який перевищує норматив в 4,6 разу.
Дані лабораторних досліджень свідчать про те, що, можливо, після забруднення у водоймі йдуть процеси гнит- тяфітопланктону та неживої риби, як наслідок мору риби.
Крім того, дані багаторічного моніторингу за станом ставка свідчать про те, що протягом багатьох років такого забруднення ставка не спостерігалось».
У зв’язку із тим, що останнім часом до виконкому міської ради все частіше почали надходити скарги на забруднення навколишнього середовища в районі так званого цукрозаводського ставу і річки Гуски, міським головою С. А. Антонюком 2 лютого 2012 року ініційовано засідання комісії з питань техногенно-екологічної
безпеки та надзвичайних ситуацій з порядком денним «Про вжиття термінових заходів щодо недопущення надзвичайної ситуації на річці Гуска (став біля ПАТ «Шепетівський цукрокомбінат»). Завідувач сектору з питань НС та ЦЗН М. Ю. Кикоть та головний державний санітарний лікар Шепетівського району В. В. Мазаєв доповіли, що у водоймі дійсно інтенсивно проходить процес гниття, що супроводжується неприємним запахом і поширюється руслом річки Гуски, аналізи води у ставу не відповідають санітарним нормам. Єдиний вихід із становища цими спеціалістами вбачається у проведенні скиду води з подальшим очищенням водойми.
З метою запобігання надзвичайній ситуації, пов’язаній із процесами у ставу на р. Гуска, комісія вирішила доручити міжрайонному управлінню водного господарства розробити режим водоскиду, начальнику управління МНС С. С. Бурденюку організувати режим підриву льоду після скиду води. Водночас створено робочу групу з організації та проведення робіт з недопущення надзвичайної ситуації на ставу на р. Гуска, яку очолив перший заступник міського голови О. Л. Діхтярук.
За рішенням комісії скид води за погодженням з Державним управлінням охорони навколишнього середовища та Хмельницькою міжрайонною прокуратурою планувалося розпочати 9 лютого. На жаль, час іде, сморід за течією річки помітно розповсюджується в напрямку Славутського району. Але до роботи ще ніхто не приступав. Виною цьому, як і завше, стали бюрократична тяганина і юридичні перепони. Але ми впевнені, що не з вини виконкому міської ради.
Тим часом виконком міської ради ситуацію під контролем тримає повсякчас. 9 лютого рішенням XXI сесії міської ради земляні дамби з водозаборами біля ПАТ «Шепетівський цукровий комбінат» і ВАТ «Шепетівський завод «Пульсар» передані на баланс та експлуатаційне утримання ремонтно- експлуатаційному підприємству, що надасть змогу надалі зменшити ризик виникнення описаних вище ситуацій.
На цій же сесії оприлюднено запит депутата міської ради О. В. Окунєвича, адресований директору ГІАТ «Шепетівський цукровий завод» М. М. Агаркову, в якому він вимагає: «Терміново вжити всі необхідні заходи щодо очищення водойми, розташованої поруч із ПАТ «Шепетівський цукровий завод»,забрудненої стоками цього підприємства». Депутати міської ради підтримали колегу. Але дивною видається позиція голови депутатської фракції ВО «Свобода» Б. М. Одуда, котрий заявив, що приїхав у Шепетівку у 1980 році і став уже тоді смердів, а якщо його спустити, то завод поріжуть на брухт... Отакої!!! Місто стривожене тим, що в центрі справді-таки з’явилася так звана екологічна бомба. А «свободівцям», бачте, нехай ще більше смердить...
Редакція газети і надалі повідомлятиме читачам, як розгортатимуться події.
О. Твердун.
9 лютого 2012 року відбулася XXI сесія Шепетівської міської ради VI скликання. Відкриваючи її, міський голова С. А. Антонюк інформував, що усі проекти рішень попередньо розглянуто на засіданнях постійних депутатських комісій, всі пропозиції та зауваження народних обранців враховано.
Першим розглянуто проект рішення «Про внесення змін до бюджету міста на 2012 рік». «Загалом, — інформував начальник фінансового управління В. О. Дрищ, — доходи спеціального фонду бюджету міста відповідно до рішення, що розглядається, збільшуються на 1165600 гривень за рахунок збільшення субвенції з державного бюджету на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності».
Видатки збільшені на загальну суму 1180900 грн і направлені на додаткове фінансування статей міського бюджету «Державне управління», «Освіта», «Соціальний захист та соціальне забезпечення», «Культура» та інше. З-поміж іншого збільшено видатки на програми «Діти Шепетівки» «Профілактика алкоголізму, тютюнопаління, наркоманії, ВІЛ/СНІДу та інших негативних проявів».
На 343180 грн збільшуються видатки по КФК «Культура та мистецтво». Ці кошти, зокрема, підуть на реалізацію «Комплексної програми розвитку культури м. Шепетівки на 2009—2012 роки», на утримання міського парку культури та відпочинку, на реалізацію Програми державних та професійних свят, на придбання рупорів для озвучення масових заходів та музичних інструментів.
Також загалом на 50300 грн збільшено видатки по КФК «Фізична культура і спорт». Кошти направляються на поточне утримання спортивної школи, на реалізацію «Програми розвитку фізичної культу'ри та спорту в м. Шепетівка на2012—2015рр.», «Програми фізкультурно-спортивної діяльності людей з обмеженими можливостями в м. Шепетівка на 2011—2012 рр.». Також збільшено видатки на 102000 грн на добудову їдальні ЗОШ №4.
Фактично, прийняття цього рішення вносить позитивні аспекти у всі сфери життєдіяльності міста. Проект підтримали практично всі депутати міської ради. Окрім депутатської фракції політичної партії ВО «Свобода». Так само члени цієї фракції «утримувалися» при прийнятті багатьох інших проектів рішень. З яких причин «свободівці» протиставляють себе територіальній громаді міста, ми розмірковувати не будемо. Це зроблять самі читачі...
Міською радою прийнято рішення «Про затвердження Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Шепетівки на 2012 рік». Зокрема вирішено: «Рекомендувати управлінням, відділам виконавчого комітету, суб’єктам підприємницької діяльності, установам та організаціям, громадським організаціям у межах передбачених за - конодавством повноважень здійснювати заходи, спрямовані на реалізацію Програми та щоквальнодо 10 числа місяця, що настаєзазвітним періодом, інформувати управління економічного розвитку міськвиконкому про результати проведеної роботи». З повним текстом цього документа, як і всіх інших, прийнятих на сесії, ше- петівчани можуть ознайомитися у виконкомі міської ради.
На виконання угоди про взаємодію і співробітництво між Шепетівською міською радою та Шепетівською спілкою ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)з метою збереження злагоди, забезпечення гідного рівня життя ветеранів війни, інвалідів, учасників бойових дій, членів сімей загиблих, на сесії міської ради прийнято рішення «Про внесення змін до міської комплексної програми соціального захисту населення на 2011—2015 рр.», затвердженої рішенням XI сесії міської ради VI скликання №5 від 07 липня 2011 року», в якому визначено: «Щорічно до Дня вшанування учасників бойових дій на терит орії інших держав (15 лютого) сім’ям загиблих учасників бойових дій в Афганістані та інвалідам війни в Афганістані надавати одноразову грошову допомогу».
З метою запобіганню можливим надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру підчас пропуску повеневих і паводових вод та відповідно до Водного кодексу України і Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» і «Про охорону навколишнього природного середовища» міська рада прийняла рішення «Про передачу земляних дамб з водозбором ITC та водойм КГІ «Шепетівське ремонтно-експлуатацій не підприємство».
Цим рішенням комунальному підприємству на баланс передаються земляні дамби з водозаборами ГТС біля ПАТ «Шепетівський цукровий комбінат» і біля ВАТ «Шепетівсь- кий завод «Пульсар», а також дая експлуатаційного утримання та обслуговування водойми біля ПАТ «ІІІепетівський цукровий комбінат» площею8 га, водойми біля ВАТ «Шепетівський завод «Пульсар» площею14 гата водойми в районі роздоріжжя Шепетівка—Славута-Новоград—Волинське шосе площею 3 га.
У питанні «Різне» депутат міської ради А. С. Мазур інформував депутатів, що до нього, як до начальника управління праці та соціального захисту населення Шепетівської райдержадміністрації звернулися депутати районної ради, а також постійно звертаються голови сільських рад, мешканці сіл району із проханням врегулювати перевезення пасажирів із сіл району територією міста. У своєму депутатському запиті він вказує, що транспорт загального користування рухається тільки до автобусної станції, хоча багатьом пасажирам треба дістатися, скажімо, до залізничного вокзалу чи навіть до селища Косецького. Міський голова С. А. Антонюк та начальник управління економічного розвитку О. М.Гринь надали депутату необхідні роз’яснення. Однак, на диво депутатського загалу, зненацька А. С. Мазур став поводитися неадекватно, ображаючи присутніх, легко кажучи, негарними словами, а наприкінець свого «монологу» демонстративно покинув сесійну залу. Такі дії високопосадовця районного масштабу присутніх на сесії образили і шокували.
У цьому ж питанні «Різне» слово для виступу попросив депутат О. О. Юзвенко. Він повідомив, що днями вийшов черговий номер газети Шепетівської міської організації ВО «Свобода». У цьому «підпільному виданні», що не має належних вихідних даних і де навіть прізвища редактора не вказано, подано цілу низку наклепів на керівників міста, депутатів міської ради та багатьох шепетівчан. «Мене, — заявив О. О. Юзвенко, — з невідомо якою, але брудною метою, навіть «призначили» начальником міського управління праці, хоча я до цієї структури відношення не маю. Очевидно, брехня зручна для цих новоспечених політиків місцевого масштабу і напередодні виборів вигідна».
Депутати міської ради зважений і толерантний виступ колеги сприйняли аплодисментами. Члени фракції партійної організації ВО «Свобода» Богдан Одуд, Петро Холява, Михайло Полодюк, викрикуючи щось незрозуміле, бо, очевидно, роз’яснень потрібних надати на виступ О. О. Юзвенка не змогли, ретирувалися із приміщення, а точніше кажучи, поспішно утекли.
О. Піскун
Сильне похолодання в Україні спричинило велику кількість проблем для життєдіяльності суспільства. Неабияк вплинули морози і на роботу автоперевізників. В усіх регіонах держави, в силу багатьох причин, було відмінено велику кількість маршрутів, що створило суттєві незручності для громадян. Тому приємно відзначити, що в той час, коли навіть у сусідніх містах автобуси майже не виходять з парків і скасовуються вкрай необхідні маршрути, шепетівські перевізники все ж забезпечують стабільну та безперебійну роботу транспорту.
68-у річницю визволення рідного міста від німецько-фашистських загарбників відзначили шепетівчани 11 лютого
З нагоди пам’ятної дати у місті провели низку заходів. Найперше — відвідали кожного учасника визволення, відтак вінки та квіти поклали до усіх братських могил і пам’ятників, що встановлені на місцях боїв за визволення міста.
Хвилиною мовчання вшанували шепетівчани пам’ять загиблих біля меморіального комплексу «Вічний вогонь». Міський голова Сергій Антонюк, секретар міської ради Анатолій Липкань, заступник голови райдержадміністрації Юрій Лінник, керуючий справами виконавчого апарату районної ради Микола Капелюх, представники громадськості
Шепетівідини взяли участь у покладанні вінків та живих квітів до меморіального комплексу.
Під час урочистих зборів у міському будинку культури з вітальним словом до ветеранів, солдатських вдів, дітей війни та усіх присутніх звернувся міський голова Шепетівки Сергій Антонюк. Від імені шепетівчан він подякував визволителям за їхню відвагу у поєдинку із загарбниками, побажав їм міцного здоров’я, добра, енергії та бадьорості духу.
— Нехай же пам’ять про лихоліття війни буде для усіх не просто застереженням, але й тим об’єднуючим началом, що завжди вестиме нас до суспільної злагоди і мирного майбутнього України, — наголосив Сергій Андрійович.
Зі словами вітань і щирої вдячності до ветеранів також звернулися заступник голови районної державної адміністрації Юрій Лінник, голови Шепетівської міської та районної організацій ветеранів України Володимир Чікін і Олександр Лукашенко.
Після завершення зборів відбувся святковий концерт за участю колективів художньої самодіяльності міського будинку культури, дитячої музичної школи та учнів НВК № 3.
Без роботи працівники комунальних служб не сидять ніколи, а взимку й поготів. Тим паче, що цього року зима прийшла, хоч і з запізненням, проте з тріскучими морозами та сніговими завіями, які завдали українцям, зокрема й шепетівчанам, чимало клопотів. Що вже й говорити про завантаженість роботою тих, у чиї обов’язки входить підтримання у належному стані та ремонт житлового фонду міста. З огляду на це зустріч з керівниками управлінських компаній «Житлофонд» та «Управдом» доводилося відкладати не один день. Коли ж Василь Цегеля та Роман Тихончук нарешті знайшли вільну хвилинку, щоб розповісти нашим читачам про теперішні проблеми своєї сфери, розпочали з нагального.
Далеко в минуле відійшли роки військового лихоліття, проте в ім'я миру, в ім’я життя ми повинні пам’ятати, що вистраждала наша країна у роки війни. На превеликий жаль, все менше залишається очевидців тих подій. Про подвиги героїв-виз- волителів нагадують лише братські могили — іменні та безіменні. Про долю одного із захисників Вітчизни я хочу розповісти.
Михайло Васильович Протазанов народився у 1912 році у м. Домодєдово Московської області. До війни і на її початку працював водієм на підприємстві міста. У лютому 1943 року був призваний до лав Червоної Армії і направлений до складу 654-го полку 148-ї стрілецької дивізії. З серпня 1943 року почав брати участь у боях. Спочатку був командиром відділення, а потім — помічником командира взводу. У середині вересня 1943 року зазнав бойове хрещення при форсуванні річки Десни та звільненні м. Чернігова.
У листі він писав своїй матері: «Мамо, ми йдемо степами України і виганяємо німецьку нечисть. Мені особисто довелось зустрітись з німецьким танком. В руках було дві гранати і автомат. Я кинув гранату і танк зупинився на місці».
На початку жовтня йшли запеклі бої на західному березі річки Прип’ять. У листі додому він писав: «Четвертого жовтня мені довелось брати участь у штиковому бою з німцями. Я особисто знищив дев’ять німців. За цей бій мене представили до нагороди».
Наприкінці грудня 1943 року М.Протазанов пише у листі своїй сестрі: «Ти запитуєш, чому я весь час на передовій. Якби мене поранило, тільки тоді я поїхав би у шпиталь, але мене не бере жодна ворожа куля. На своєму рахунку маю 21 фріца. Мене нагородили орденом Червоної Зірки і медаллю «За відвагу».
У січні 1944 року Михайло Васильович написав додому чотири листи. В одному із них він писав: «Уже підійшли до старого кордону. Будемо бити ворога на його землі і викорчовувати, щоб не залишилось від нього і духу».
У цей час розпочалось визволення Шепетівщини. Разом з іншими бійцями його направляють у розвідку. У районі станції Майдан-Вила та села Михайлючки вони взяли у полон і привели в розташування військової частини німецького обер-лейтенанта.
У листі до матері він пише: «Мамо, ми йдемо вперед, скоро розіб’ємо ворога і повернемося додому. Дванадцятого січня у мене були неприємності: під Шепетівкою було вбито мого найкращого товариша. В другій половин січня почались бої за Шепетівку. Місто кілька разів переходило із рук в руки. Ми бились у вуличних боях, і коли наша частина увійшла в місто, німці почали контратаку, нас оточили танками. Боєприпасів залишилось мало. Бійці, помираючи, просили, щоб ми по- мстилися за них».
...Становище було вкрай важким. Михайло Протазанов з дозволу комбата бере групу бійців і вдирається на позицію ворога, захоплює кулемет та боєприпаси до нього і повертається назад.
Згодом бійці зайняли кругову оборону в багатоповерховому будинку на території військового містечка. Неодноразові спроби німців штурмом увірватись до будинку успіху не принесли. Тоді вони облили будинок гасом і підпалили його. Нашим бійцям потрібно було з боєм прориватись до своїх. Під градом куль і снарядів вони вийшли з оточення у район залізничної станції.
Коли Шепетівку було звільнено, М.Протазанов прийшов до цього будинку, попрощався із загиблими товаришами. У тому бою 27 січня 1944 року він оробисто знищив близько 50 гітлерівців. Після того бої за Шепетівку продовжувались. А 11 лютого 1944 року місто було звільнене від ворога.
Наприкінці хочеться навести зміст нагородного листа, який стосується загибелі Михайла Протазанова.
«У бою 10 лютого 1944 року при прориві лінії оборони гітлерівців він йшов у перших рядах наступаючих підрозділів, закликаючи своїм прикладом бійців на наступальний прорив. А коли у критичний момент бою фашистський автоматник направив свою зброю на командира батальйону капітана Клочкова, М.В.Протазанов, передбачаючи неминучу смерть командира, в одну мить закрив його своїм тілом і загинув смертю хоробрих...».
Війна - це тисячі смертей, це розруха, це вбиті горем матері та сироти. І люди повинні знати свою історію, щоб творити нове, щасливе життя.
О. ЛУКАШЕНКО, голова районної ради ветеранів.
27 січня у місті відбувся Міжрегіональний турнір з важкої атлетики, присвячений Дню визволення Шепетівки від німецько-фашистських загарбників.
Цьогорічний турнір, який традиційно проходив у нашому місті, виявився досить представницьким. Участь у змаганнях взяли дев’ять команд з різних міст, а саме з Новограда-Волинського, Староконстянтинова, Теофіполя, Городка, Летичева, Шепетівки, смт Понінки, були представлені також команди Чемеровецького та Дунаєвецького районів. Загальна кількість учасників становила понад 90 спортсменів.
На спортивне свято запросили начальника відділуу справах сім’ї молоді та спорту виконавчого комітету Шепетівсь- кої міської ради Наталію Василівну Стаскж та методиста міського управління освіти Володимира Івановича Онісімчука, які привітали гостей та учасників змагань.
До речі, для членів нашої команди турнір був дуже відповідальним, адже змагання проходили напередодні дня народження їх тренера Володимира Івановича Медведа .
У різних вагових категоріях переможцями турніру стали: Марина Сергеєва(І місце, м. Городок), Вікторія Огойко (І місце, м. Шепетівка), Анастасія Секенова (І місце, м. Городок), Оксана Писаренко (II місце, смт Понінка), Оксана Трачук (І місце, м. Шепетівка), Анастасія Ліцоєва (II місце, м. Шепетівка), Роман Ліцоев (І місце, м. Шепетівка), Денис Юрік (II місце, м. Новоград-Волинський), Богдан Цісельський (І місце, м. Городок), Богдан Башистий (II місце, м. Шепетівка), Олександр Фаріон (III місце, м. Шепетівка), Денис Луцький (І місце, Чемеровецький район), Ілля Лєсков(ІІ місце, м. Летичів), Роман Чаюк(ІІІмісце, смт Понінка), Роман Маслій (І місце, Чемеровецький район), Вадим Ладаков(II місце, смт Понінка), Олександр Вдовйнкж(ііі місце, м. Шепетівка), Любомир Ямський (І місце, м. Городок), Максим ГІолякевич (II місце, м. Городок), Руслам Колістинський (III місце, Чемеровецький район), Владислав Казмірук (І місце, м. Шепетівка), Максим Свін- ціцький (II місце, смт Понінка), Віталій Глухов (III місце, м. Старокостянгинів), Євген Карлюк(І місце, смт І Іонінка), Максим Степич (II місце, м. Шепетівка), Михайла Ляшко (III місце, м. Старокостян-тинів), Віталій ГІолюшкевич (І місце, смт Понінка), Сергій Огойко (11 місце, м. Шегіетівка), Ростислав Іородь(III місце, м. Шепетівка), Віталій Сачук (І місце, м. Шепетівка), Василь Шуляк (II місце, м. Шепетівка), Артем Ямський ( 1 місце, м. Городок), Роман Крочак(і1 місце, м. Городок), Максим Гайдамака (III місце, Чемеровецький район).
У нелегкій боротьбі шепетівська команда виборола перше загальнокомандне місце, що й стало найкращим подарунком до дня народження улюбленого тренера. Друге місце посіла команда Городка, третіми стали спортсмени смт Понінки. Команди-призери нагородили кубками та почесними грамотами.
Усі призери турніру одержали почесні грамоти та медалі.
Важливо додати, що свято відбулося за активної підтримки приватних підприємців А. І. Василишина, С. А. Васили- шина, Л. А. Коршака, В. Я Ру- кавчука, М. І. Верхогляда.
Адміністрація ДЮСІІ1 висловлює щирі слова подяки всім меценатам та тренеру-викладачу Володимиру Івановичу Медведю за всебічну підтримку та допомогу у популяризації важкої атлетики в місті.
Тетяна Романкж, інструктор-методистДЮСШ.