Ольга Малюта за освітою молекулярний біолог. Вона займалася дослідженням онкобілків, які залучені до процесів розвитку хронічної мієлоїдної лейкемії в Iнституті молекулярної біології і генетики НАН України. Ольга володіє усіма методами молекулярної біології, зараз працює у столичній клініці лікування безпліддя.
Чому ви вирішили обрати відкладене материнство?
— Я деякий час працювала в репродуктивній клініці, ми проводили близько 2000 циклів запліднення в рік. Бачила як на лікування приходять дівчата мого віку із повним виснаженням яєчників. Прийшло розуміння того, що я можу опинитися на їхньому місці. Це стимулювало відразу взяти під контроль репродуктивний процес: під час регулярних оглядів у гінеколога робити УЗД-діагностику органів малого таза, звертаючи увагу на запас яйцеклітин, моніторити гормон АМГ. Його рівень є показовим для оцінки репродуктивного резерву жінки. Тобто кількості фолікулів, які лишилися у яєчниках.
Коли мені виповнилося 35 я вирішила заморозити яйцеклітини. Потім подумала, що ембріони переносять заморозку краще і заморозила ембріони.
То ви заморозили лише ембріони, чи яйцеклітини також?
— Я боялася, що в 35 років у мене гірше ростимуть ембріони з яйцеклітин. Можливо, далася в знаки профдеформація. Адже я постійно бачу ситуації коли в жінок після запліднення in vitro не виростають ембріони, або вони зупиняються в розвитку через генетичні аномалії. Я хотіла, щоб ембріони вже були сформовані та генетично перевірені, тому морозила лише ембріони.
Як багато жінок в Україні мають виснаження яєчників після 30 років?
— Класичне виснаження яєчників обумовлене генетично і є рідкісним. Жінкам важливо цікавитися коли у матері настав клімакс. Якщо доволі рано – приблизно в 40 років, то можна запідозрити, що жінка успадкувала гени, які відповідають за раннє виснаження яєчників. У нас були пацієнтки, які в 25-27 років мали проблеми з отриманням яйцеклітин після гормональної стимуляції. У матерів тих дівчат клімакс почався дуже рано.
Жінки, які мали хірургічні втручання на яєчниках також є в зоні ризику. Будь-яке, навіть невелике, запалення після операції виснажує яєчники. Як і будь-яке запалення в малому тазі. Це варто відслідковувати на прийомі у гінеколога. Під час УЗД лікар бачить як ростуть фолікули і скільки їх лишилося.
Чи є юридичне регулювання відкладеного материнства в Україні?
— Наказ Міністерства охорони здоров'я України №787 – це єдиний документ, який регулює репродуктивні технології в Україні. Хочуть прописати нормальний закон, але поки-що ми користуємося лише цим наказом. Я навіть не впевнена, що там прописане відкладене материнство.
Як ви домовлялися з партнером щодо прав на ембріони?
— Якби я обрала донорську сперму, то взагалі б не було жодних питань. В Україні самотня жінка може прийти і скористатися такою послугою через відсутність статевого партнера. Якщо вона не є у офіційному шлюбі, їй дозволять пройти процедуру.
Я домовлялася не з анонімним донором, а зі знайомою мені людиною. Ми підписали договір, який зазвичай підписують пари під час репродуктивного лікування. У нас обох є права на ці ембріони. Коли я вирішу розпочати процедуру їхньої підсадки, мені треба буде отримати письмову згоду партнера.
У нас у сімейному законодавстві не прописано можливість відчуження батьківських прав від людини, яка бере в цьому участь. Ми додатково підпишемо документ, де назначатиметься, що ніхто ні до кого не має матеріальних претензій. Але наше сімейне законодавство передбачає ситуацію, коли хтось передумає і навіть через 10 років зможе вимагати аліменти або права на дитину.
Ви були на консультації у генетика перед початком процедури?
— Я перевірилася на всі основні мутації, але, чесно скажу, що партнера я не перевіряла. Є така стратегія: якщо один із батьків не має мутацій навіть у вигляді рецесивних генів, дитина не захворіє навіть тоді, коли успадкує якийсь мутований рецесивний ген від неперевіреного партнера. Тут була більше моя консультація, як генетика.
Отримані ембріони я перевірила на наявність усіх можливих хромосомних аномалій. Тобто неправильних перебудов, які виникають під час поділів клітин. Один ембріон був із трисомією 17 хромосоми. Його утилізували, бо саме трисомія 17 хромосоми пов’язана із ранніми завмираннями вагітності. Такий ембріон просто нема сенсу переносити.
В Україні процедура штучного запліднення коштує приблизно від 60 тисяч гривень. Жінка додатково сплачує бизько 3 тисяч гривень на рік за зберігання ембріонів у рідкому азоті.
Можете коротко розповісти як саме проходить процедура від початку і до заморозки ембріонів?
— Спочатку людина приходить на прийом до репродуктолога, який призначає великий список аналізів. Треба здати усі рівні гормонів на другий день циклу, усілякі мазки, пройти УЗД органів малого тазу та грудей. УЗД молочних залоз бажано проходити на 7 – 11 день менструального циклу. Це потрібно для того аби пересвідчитися, що жінка не має ніяких новоутворень у молочній залозі. Річ у тім, що гормональна стимуляція може спровокувати ріст гормон-залежних новоутворень, якщо вони є. Важливо бути певним, що процедура не нашкодить.
Наприкінці циклу, десь на 25-29 день, планується початок стимуляції. Жінка ще раз проходить УЗД органів малого тазу аби зрозуміти, що все відбувається як має бути. Наприклад, я мала проблему – лікар виявив функціональну кісту. Тобто у мене в той цикл не було овуляції і стимуляція була протипоказана. Довелося на місяць відкласти процедуру і приймати гормональні контрацептиви аби позбутися кісти.
Стимуляцію зазвичай починають на 2-3 день циклу. Людина сама собі тонкою голкою раз на день робить ін’єкцію фолікулстимулюючого гормону. Це триває близько 10-12 днів. Лікар періодично перевіряє на УЗД як ростуть фолікули. Коли вони досягнуть потрібного розміру, назначається остання тригерна ін’єкція, яка визначає час і дату забору яйцеклітин. У зазначений час треба прийти до клініки, де під загальною анестезією за допомогою спеціального вагінального датчика і голки лікар відбере яйцеклітини. Потім клітини переходять у лабораторію на запліднення.
Інколи на жінок впливає стимуляція і у них у порожнинах тіла накопичується рідина. Але в мене нічого такого не було. Хіба останні три дні перед пункцією ходила як “курка з яйцями”. Відверто відчувала таку важкість, що навіть не могла втягнути живіт. Після пункції я одразу почувалася добре. Окрім того, що я сама зробила своє запліднення, я ще потім ввечері пішла на читання Жадана. Звісно, такого не радять робити, адже після подібної процедури бажано мати якийсь фізичний спокій.
Чи бувають побічні ефекти?
— Можливі ризики невеликих кровотеч з яєчника, адже коли багато фолікулів лікар мусить кілька разів проткнути яєчник. Крім того, у деяких жінок яєчники бувають ніби обплетені судинами і лікарям важко провести процедуру. В такому разі окремі фолікули можуть навіть залишити і не забирати, бо туди небезпечно заходити.
Які почуття викликало усвідомлення ного, що ви виношуєте свої майбутні ембріони?
— Не було відчуття, ніби робиш щось важливе. Можливо, людина, яка з цим не працює дійсно щось таке відчуває. Я зрозуміла, що всередині щось відбувається лише в останні 3-4 дні стимуляції. До того ти жила звичайним життям.
Після відбору яйцеклітин я прийшла в себе після анестезії і вже за годину встала з ліжка і пішла в лабораторію. Там я почистила яйцеклітини. У мене з 25 відібраних зрілих було лише 18. Я тоді подумала, що трішки недопрацювала. Можна було б і краще постаратися. [сміється]
Через 2 години після очистки яйцеклітин я підготувала собі мікроманіпулятор, виставила голки, підготувала сперму, поклала яйцеклітини. В мене був напоготові плейліст лише з улюблених пісень для особливого моменту. Я включила музику, сіла, запліднила. Це було як у звичайний робочий день. Нічого особливого я не відчувала.
Потім взяла 2 дні вихідних. Після пункції не бажано водити автомобіль, бо трапляються моменти коли людина не може сфокусуватися. Тоді водити небезпечно. Мої колеги перевірили ембріони і сказали, що з 18 запліднилося лише 16. Це нормальний відсоток, але я знову подумала, що могла б і краще постаратися.
Коли повернуляся на роботу заглянула на ембірони. Вони гарненькі такі, багато з них класифікуються по першому типу. Я до того бачила мільйони ембріонів, але в той момент прийшло відчуття: “О! Це ж мої!”. У результаті у мене виросло 13 ембріонів з 15 і це дуже високий показник.
Як відбувається заморожування ембріонів?
— Заморожують по одному, максимум по 2 ембріони на спеціальних лопаточках. Вони мають трубочку, на яку можна нанести всю необхідну інформацію, та силіконовий язичок. Ембріон спочатку насичують кріопротекторами – речовинами, які захищатимуть його від пошкодження під час заморожування та розморозки, потім викладають на лопаточку і занурюють у рідкий азот.
Як взагалі ви ставитеся до дітей?
— До 27 років думала, що я – людина не для дітей. Вони ж постійно кричать, істерики влаштовують. Я так само колись думала, що ніколи не працюватиму в школі. Мої батьки вчителі і я чула наслідки їхнього професійного вигорання. Але я потрапила на роботу у науковий фізико-математичний ліцей. Познайомилася з дітьми, відчула позитивну віддачу. Потім я пів року викладала в звичайній школі і мені, на диво, сподобалося.
Потім була робота ембріологом. На відміну від лікарів ми рідко знаємо дітей, яких “зробили”. Та є кілька дітей, про яких я точно знаю, що то я проводила запліднення. Це діти моїх друзів. Спілкуватися з ними – неймовірне відчуття. Не знаю чому, але діти зазвичай мене люблять. Мабуть, відчувають, що я “граю за їхню команду”.
