Славута

Сьогодні Славута оповита важкою тишею. Тишею, що стискає горло, розриває серце невимовним болем і глибокою скорботою. У ці дні, коли світло Великодня нагадує нам про перемогу життя над смертю, коли віра у воскресіння мала б наповнювати душі надією, — ми зібралися тут, щоб розділити спільну, непоправну втрату. Славутчани схилити голови в глибокій шані та безмежній вдячності перед світлою пам’яттю солдата — Олександра Андрійовича Чешева.

Славутське управління водопровідно-каналізаційного господарства (УВКГ) оприлюднило екстрене попередження для мешканців міста. Ситуація із засміченням міських мереж водовідведення досягла критичної межі, що загрожує повною зупинкою послуг у цілих мікрорайонах.

Сьогоднішня весна для Славутської громади – у сльозах. Тихих, як весняний дощ. Важких, як біль у серці кожного з нас. Додому, на вічний спочинок, повернувся мужній, хоробрий Воїн, Захисник України, полеглий Герой – Ярослав Калюжний.

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області визнав винним 60-річного жителя Шепетівського району у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану, та засудив його до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Вночі 1 квітня о 04:44 до Служби порятунку надійшло повідомлення про пожежу в виробничій будівлі у місті Славута Шепетівського району. Про це повідомило Головне управління ДСНС у Хмельницькій області.

Сьогодні у Славутській громаді провести в останню путь земляка, Захисника України, Героя - Оніщука Віктора Миколайовича.

50-річний Валентин з міста Славута, що у Шепетівському районі, міг би сьогодні перебувати закордоном, працювати будівельником і спостерігати війну в Україні з екрану телевізора, але прийняв єдине правильне рішення. І з 24 лютого 2022 року він на захисті країни.

Сьогодні Славутська громада схиляє голову перед великою людиною, чиє життя стало прикладом найвищої любові — любові до рідного народу, до української землі та до своєї родини. Гнатюк Олександр Анатолійович. Молодший сержант. Воїн. Батько. Син. Чоловік. Брат.

Сьогодні місто Славута знову вдягнулося в чорне. Уся громада схилила голови перед тим, хто віддав за нас найдорожче — своє молоде життя — сержантом Романом Федоровичем Хоменком. Йому було 29. Це вік, коли людина тільки починає дихати на повні груди, будувати дім, ростити дітей… Але війна вирішила інакше.

Сьогодні у Славутській громаді востаннє попрощалися не просто з Воїном, а з Людиною, чиє життя було сповнене честі, гідності та любові до інших. Саме таким був Василь Михайлович Голянич. Його шлях - це шлях відповідальності, служіння і вірності. Вірності родині, присязі, правді і Україні.